Корисні поради для батьків 

«Що розказати, прочитати дитині про день Соборності України»

Поясніть дітям  значення слова «соборність» та здійсніть разом з ними невеличкий екскурс у минуле, аби в цікавій формі ознайомити дітей з подіями, що передували поділу України на УНР і ЗУНР. Обговоріть важливість соборності та незалежності для країни та її мешканців.                                                                                                                 

 У далекому січні 1919 року на Софійському майдані в Києві тодішній голова Директорії Володимир Винниченко привітав українців із великою подією — прийняттям Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Минуло вже майже століття від тієї події, утім вона настільки важлива для українського народу, що день об’єднання двох республік у єдину соборну державу нині вважають національним святом і відзначають на належному рівні. Слово «соборність» означає єдність, згуртованість, неподільність. Утім соборність не обмежується лише ідеєю об’єднання етнічних земель у межах єдиної держави, а передбачає також духовне єднання всього населення країни незалежно від національності. Тривалий час Україна була поділена на Лівобережну і Правобережну. Тож соборність стала загальнонаціональною мрією всіх українців, які протягом своєї історії неодноразово змушені були боротися за соборну, вільну й незалежну Україну. А відзначення річниці соборності стало ще однією нагодою для об’єднання всього суспільства навколо ідеї творення державності. Офіційно на державному рівні День Соборності України відзначають з 21 січня 1999 року. Святкування річниці прийняття Акту возз’єднання було наймасштабнішим 22 січня 1990 року. Цього дня близько трьох мільйонів українців утворили «живий» ланцюг від Києва до Львова як символ духовної єдності мешканців східних та західних областей України. Відтоді щороку в різних куточках країни символічні ланцюги об’єднують береги Дніпра, міста чи села тощо.

ПРОЧИТАЙТЕ РАЗОМ!

У рідному краї. Микола Бакай

Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.

У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов’ї.

І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні,
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.

Україна-мати. Микола Сингаївський

Перше наше слово з нами повсякчас,
Мати-Україно, ти одна у нас!
Ниви і діброви, і садів окрас —
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж одна у нас!

Хай же мир і дружба поєднають всіх,
І дзвенить дитячий безтурботний сміх.
Нам зоріє доля світла і ясна.
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж у нас одна!

Наша славна Україна Володимир Самійленко

Наша славна Україна,
Наше щастя і наш рай!
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?
І в щасливій й злій годині
Ми для неї живемо,
На Вкраїні для Вкраїни
Будем жити й помремо...
Не змогли нас супостати
Взяти в кайдани свої:
Ми бороним наші хати,
Наші тихії гаї.
Не вмирав наша слава,
Не вмирав наша честь,Бо робітники в нас єсть.
Гей, хто хоче всім свободи,
Поєднаймось, як брати!
Сонцем правди, світлом згоди,
Боже, шлях нам освіти!
Хай забудеться недоля
І неслава давніх літ,
Щастя ж рівне й рівна воля
Засіяють на весь світ!

Любіть Україну Володимир Сосюра

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!