Комунальний дошкільний навчальний заклад ( ясла-садок) №64 " Пролісок"загального типу Краматорської міської ради

   
Головна » БАТЬКІВСЬКИЙ ЖУРНАЛ


Забули пароль? Реєстрація



БАТЬКІВСЬКИЙ ЖУРНАЛ

 

 

 

ЛЮТИЙ,2022,№2    ДІТЯМ ПРО РІДНУ МОВУ                                                           

Цікаві факти про українську мову в цифрах

  1. Відповідно до даних Національної Академії Наук України, сучасна українська мова містить приблизно 256 тисяч слів. Цікаво знати, що за лексичним запасом українська є найбільш спорідненою з білоруською – 84% спільної лексики, із польською і сербською ми маємо 70% і 68% відповідно спільних слів, а от з російською – 62%).
  2. Походження української мови – окрема теми для статті! Точно сказати, коли зародилася українська мова, – складно, але відомо, що вона однозначно виникла раніше за російську, німецьку, турецьку тощо. За даними вченого Василя Кобилюх, наша мова сформувалася ще в Х-IV тисячоліттях до нашої ери і походить вона зі санскриту.
  3. До речі, перші слова з української мови були записані в 448 р. н.е. Тоді візантійський історик Пріск Панікійський перебував на території сучасної України в таборі володаря Аттіли, який згодом розгромив Римську імперію, і записав слова "мед" і "страва".
  4. На відміну від решти східнослов'янських мова, іменник в українській має 7 відмінків. Як ви зрозуміли, вирізняє нас кличний відмінок, який існує також в латині, грецькій та санскритській граматиках.
  5. У "Короткому словнику синонімів української мови", де зібрано 4279 синонімічних рядів, найбільше синонімів має слово "бити" – аж 45! Цікаве завдання для вас та ваших дітей: спробуйте назвати хоча б 20, можете використовувати фразеологізми ;)
  6. Ви ніколи не замислювалися над тим, що в нашій мові є три форми майбутнього часу! Цікавий матеріал, чи не так? Нумо згадувати разом – проста (піду), складна (йтиму) і складена (буду йти).
Краса української мови зачаровує! - фото 229300
Краса української мови зачаровує!

 

Цікавинки про українську мову

  1. Однією з "родзинок" української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Навіть слово "вороги" має зменшувально-пестливу форму, яка вживається в гімні України. Пам'ятаєте: "...згинуть наші вороженьки, як роса на сонці".
  2. Найуживанішою буквою в українському алфавіті є літера "п"; саме з неї починається найбільша кількість слів. Натомість найменш уживана – буква "ф", її вживають переважно в запозичених словах.
  3. Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер! Спробуйте вимовити "дихлордифенілтрихлорметилметан" (це хімікат для боротьби зі шкідниками).
  4. У нашій мові є особливі слова – паліндроми. Це так звані "дзеркальні" фрази або слова: їх можна читати як зліва направо, так і справа наліво. Ось приміром "Я несу гусеня", або ж "ротатор". Можете і ви згадати щось цікаве про паліндроми?

Цікаві відомості з історії української мови

  1. Українську мову офіційно визнали літературною після видання "Енеїди" Івана Котляревського. Відтак, Котляревського вважають основоположником нової української мови.
  2. Перший український "Буквар" видав у 1574 року у Львові першодрукар Іван Федоров. До наших часів дійшов лише один примірник книги, який було знайдено 1927-го в Римі. Зараз стародрук зберігається в бібліотеці Гарвардського університету.
  3. Найстарішою українською піснею вважається балада "Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?".
  4. Найбільше перекладів серед українських творів має "Заповіт" Тараса Шевченка: його переклали 147 мовами народів світу.
  5. Найбільше псевдонімів мав поет Олексндр Кониський – свої твори він підписував 141 іменами, в Івана Франка було 99 псевдонімів, а письменник Осип Маковей користувався 56 вигаданими назвами.
Цитата Шевченка про мову - фото 229301

Цікаві факти про українську мову 

 

 

https://www.youtube.com/watch?v=tFgnu_v7FnM

 

CІЧЕНЬ,2022,№1                                                                                                                                                                                                            Тема випуску: ІГРИ З ДИТИНОЮ ВДОМА

Що робити, якщо застрягли з дітьми вдома? Цей великий перелік активних заходів в приміщенні компенсує потребу ваших дітей – від малюків до підлітків – в фізичній активності.

Всі ми розуміємо, що «діти + енергія+ під замком» – рівняння, яке може дорівнювати хаосу та неминучій катастрофі. Тож пропонуємо активні ігри вдома та заняття у приміщенні, завдяки яким ваші діти будуть рухатися та рухатися, навіть у найпохмуріші дні.

Ці ідеї не лише допоможуть боротися з нудьгою від перебування в закритому приміщенні, але й стимулюватимуть мозкову та фізичну активність, зміцнюючи тіло та звільняючи невгамовну енергію.

 

Ігри вдома зі стрічкою (тейпами)

Простий рулон тейп-стрічки стане вашим новим найкращим другом, як тільки ви спробуєте ці геніальні ідеї, завдяки яким діти проявляють свою енергію різними творчими способами.

Ігри вдома зі стрічкою у форми, букви та цифри. Використовуйте цю стрічку, щоб розмістити на підлозі різноманітні форми, букви та/або цифри. Попросіть дитину стати на улюблений елемент, а тоді давайте їй вказівки, за якими вона слідуватиме, та попаде до наступного пункту призначення. Наприклад: «Ведмідь повзе на площу», «Скакайте, як жаба до Т», «Біжіть до прямокутника». Гра тримає дитину в русі, а також допомагає вивчити форми, букви та цифри.

Лінії зі стрічки. Зробіть 5-10 окремих ліній стрічки, кожна приблизно на відстані 30 см одна від одної, на підлозі чи килимі. Позначте першим рядок «Старт», а потім дайте дітям прості інструкції:

Довгий стрибок: подивіться, скільки ліній вони можуть перестрибнути. Нехай намагаються кожного разу побити власний рекорд. Експериментуйте з положенням рук – розмахуючись, тримаючи за спиною тощо.

Стрибок з розбігу: тепер нехай діти розганяються та стрибають. Чи зможуть з розбігу побити попередній рекорд?

Довгий стрибок назад: підвищуйте рівень складності. Тепер – стрибки задом наперед, тобто назад.

Коник: Як далеко вони можуть стрибати на одній нозі?

Дотягнутися до n-ї стрічки: наскільки далеко зможе дотягнутись їхня нога з лінії старту до якоїсь стрічки.

Лінії зі стрічкиЛінії зі стрічки

 

Створіть трек для автомобілів. Використовуйте стрічку художника, щоб створити величезну дорожню систему для іграшкових автомобілів дитини. Мисліть ширше. Будуйте дорогу і на меблях, і на диванах та інших перешкодах. Ключовий фактор, щоб активізувати такий трек, його масштабність. Чим більший трек, тим більше основних м’язів залучатимуть діти, повзаючи з машинками по ньому.

трек для автомобілівтрек для автомобілів

Числові квадрати. Зробіть великий квадрат зі стрічки, розділіть його на 9 або більше маленьких квадратів, позначивши випадкові числа у кожному. Тепер попросіть дитину здійснити певний рух, щоб дістатись до наступного числа, наприклад «стрибок до 10», «збільшення до 3», «ковзання до 67» тощо.

Числові квадратиЧислові квадрати

 

Ігри вдома з повітряними кулями

Діти завжди раді повітряним кулькам. Підніміть це захоплення на наступний рівень, додавши кілька «правил», і вони будуть радісно рухатися, розвиваючи свої рухові навички та спалюючи якусь частину своєї безкінечної енергії.

Проте нагадуємо, що шматочки лопнувших кульок можуть становити серйозну небезпеку задухи для молодших діток, тож подбайте про їхню безпеку та контролюйте ігри із повітряними кульками.

Не дозволяйте повітряній кулі торкнутися землі. Класична гра, якій діти раді щоразу. Правила прості – запустіть кулю в повітря, але не дайте їй торкнутися землі. Щоб ускладнити завдання для дітей старшого віку, запропонуйте їм жонглювати більше однієї повітряної кулі або грати із зв’язаною однією рукою за спиною. Нехай діти контролюють час, скільки триматимуть кульки в повітрі (і ставлять рекорди, змагаючись із собою), або ж рахують, скільки разів встигнуть вдарити кулю, тримаючи у повітрі. Гра чудово підходить для покращення сили рук та координації рук і очей.

Пінгвінова хода. Поставте повітряну кулю між колінами дитини і рухайтесь по кімнаті, тримаючи її. Ускладнюйте завдання для старших дітей, попросивши їх обійти кілька перешкод. Якщо вони загублять кульку, мають повернутися на початок гри. Для декількох дітей можна запропонувати таку команду гру, фіксуючи час, за який вони пройдуть перешкоди із кулькою, затиснутою між ногами.

Пінгвінова ходаПінгвінова хода

 

Підвішена кулька. Повісьте повітряну кулю так, щоб вона була на кілька сантиметрів вище за зріст дитини. Нехай спробують стукнути кульку рукою. Порахуйте, скільки разів поспіль вони зможуть її штовхати/стукати, без перерви та пропусків. Це дуже втомлює! Підніміть складність завдання. Чи зможуть діти підстрибувати і торкатися повітряної кулі головою? Можливо, для цього варто підвісити кульку дещо вище.

Перегони кулі подихом. Встановіть «курс» і подивіться, чи може дитина додмухати повітряну кулю аж до фінішу. Для цього доведеться робити багато армійських повзань, працюючи верхньою частиною тіла та втрачаючи багато сили цією дорогою.

 

Перегони кулі подихомПерегони кулі подихом

Балансування повітряної кулі. Киньте виклик дітям, чи зможуть вони збалансувати повітряну кулю на тильній стороні руки, і подивіться, як довго вони можуть це робити, перш ніж кулька впаде на землю. Ви були б здивовані, скільки вони будуть рухатися для виконання такої вправи.

Кульки на веслах. Використовуйте мухоловку, ракетку для тенісу/бадмінтону або зробіть щось подібне на «весло», використовуючи паперову тарілку та велику паличку/пластикову ложку, і нею, а не руками, грайте у всі ігри із кульками, подані вище.

Такі інструменти цікаві для балансування повітряної кулі. Нехай діти намагаються тримати свою кульку на «веслах», коли вони пересуваються через перешкоди або бігають по дому. Це зовсім непросто.

Балансування кульки ногами лежачи. Нехай діти ляжуть, піднявши ноги в повітря, і спробують врівноважити повітряну кулю на ногах. Це непросте завдання і вимагає великої концентрації. Чудова основна тренування!

Волейбол повітряною кулькою. Створіть «сітку» між двома стільцями (можна із ниток), а потім попросіть дитину вдарити повітряну кулю вперед і назад, бігаючи з однієї сторони на іншу, намагаючись утримати її над підлогою. Якщо дітей більше, попросіть їх тримати кульку в повітрі над сіткою настільки довго, скільки вони зможуть.

Хокей повітряною кулькою. Використовуйте невелику хокейну паличку або зробіть власну з картону. Завдання – перемістити повітряну кулю в ворота, якими можуть стати корзина для білизни або коробка, перевернута на бік тощо.

Веселі та дуркуваті ігри вдома

Одразу попереджаємо. Вам буде складно вирішити, у що грати спершу, адже усі ці ігри веселі та настільки цікаві, що і дорослі їх полюбляють.

Липка павутина. Використовуйте тейп або скотч, щоб створити сітку-павутинку в дверному отворі. Дайте дітям якусь газету, щоб вони згорталися і кидалися в цю мережу. Або проявляйте творчість та використовуйте інші легкі об’єкти, наприклад, повітряні кулі. Попросіть їх підрахувати, скільки об’єктів прилягає до кількості, скільки не потрібно для додаткових балів.

 

Липка павутинаЛипка павутина

Липкі записки на дверях. Прикріпіть липкі записки до дверей і напишіть на кожній з них літери (у довільному порядку). Зробіть лінію «старт» на певній відстані від дверей (подалі для дітей старшого віку), і попросіть дитину стояти за нею з м’яким м’ячиком, мішком з бобами, іграшкою, парою згорнутих шкарпеток. Нехай тепер звідти спробують поцілити в «A», «T» тощо. Гравці з більш досконалими цілеспрямованими та орфографічними навичками можуть спробувати складати слова з літер. А для вищої складності, якщо одна з літер буде пропущеною, нехай починаються заново! Можна ввести елемент змагання, визначивши бали або кількість очок, обмежити кількість спроб тощо.

Липкі записки на дверяхЛипкі записки на дверях

 

Боп на підлозі. Необхідно наклеїти липкі папірці на підлогу. Замість того, щоб прицілюватися вгору, дітям тепер доведеться кидати предмет просто на папірці на підлозі. Правила можуть бути ті ж самі, що і в грі «Липкі записки на дверях».

Кольорові кидки. Як і в попередній грі, розмістіть на підлозі кольорові шматочки будівельного паперу або килимки. І почніть кидати іграшки, шкарпетки тощо у нові цілі. Створіть власну оціночну систему, коли отримаєте 1 або 5 балів. Наприклад, завдання – кидати, стоячи на одній нозі, або вцілити всіма знаряддями лише у зелені килимки тощо.

Кольорові кидкиКольорові кидки

 

Ловець пінг-понг кульок. Візьміть пластикові чашки та кілька кульок для пінг-понгу (або будь-який невеликий предмет, який поміститься у чашці). Діти мають кинути м’яч партнеру та спробувати його спіймати своєю чашкою. Почніть з ближчої відстані між вами і поступово збільшуйте її, роблячи крок назад. Можна грати й одному – кидати м’яч у повітря і ловити його чашкою.

Ловець пінг-понг кульокЛовець пінг-понг кульок

 

Алея алігаторів. Просто розкидайте кілька «островів» або «човнів» по підлозі, використовуючи подушки, іграшки, книги тощо, а потім дозвольте дітям стрибати з одного островка на інший, не потрапляючи у «воду», де водяться голодні алігатори.

Крабова прогулянка. Навчіть дитину ходити, як краб, а потім подивіться, наскільки швидко вона зможе просуватися по кімнаті. Проведіть перегони з братами та іншими дітьми. Підвищуйте рівень складності, наприклад, дитина має тримати іграшку на голові тощо, а якщо та впаде – починай спочатку.

Перегони бавовняних кульок. Зробіть кульку з бавовни (вати). І влаштуйте перегони – ложкою необхідно переганяти кульки з однієї кімнати в іншу.

Крокет в приміщенні. Створіть власний критий крокет, використовуючи рулони туалетного або будівельного паперу. Підвищуйте складність, придумуючи активні завдання на кожен пройдений «тунель». Наприклад, як тільки м’яч пройде через тунель, необхідно зробити 15 стрибків або 2 рази збігати по якомусь маршруту.

Ланцюгова реакція. Для гри необхідні щонайменше два гравці. Перша людина починає з певного руху, чогось простого, наприклад, два стрибки, або складнішого – тримання дошки протягом 30 секунд. Наступна людина повинна повторити перший рух і додати новий. Наступна людина повторює попередні 2 рухи, додає свої. Гра продовжується, поки ланцюжок не буде розірваний (як правило, забутий). Останній, хто пам’ятатиме і повторить весь ланцюжок рухів, стає переможцем.

Картопляні перегони. Учасники мають зафіксувати картоплину між колінами, з нею пройти визначений маршрут і на фінішній лінії опустити у визначену миску або відро. Якщо картоплина впала, або якщо до неї торкаються руками, потрібно повернутися на старт і спробувати ще раз. Класна гра для великої кількості людей, коли можна розділитися на команди і проводити естафети.

Дзеркало-дзеркальце. Встаньте обличчям до дитини, тримаючи невеличку дистанцію, і починайте рухатися. Дитина має спробувати скопіювати всі ваші рухи. Підніміться і потягніться до неба. Зробіть 10 стрибків. Пробіжка на місці. Мавпячі рухи. Робіть усе весело та енергійно, і тоді вам обом буде не лише цікаво, а й швиденько спітнієте від активності. Поміняйтеся ролями та тепер копіюйте дитину. Тепер вона точно заливатиметься від сміху, і ви також.

Літак на посадку. Зробіть паперові літачки та запустіть їх. Впав? Тепер потрібно забрати їх та повернути до стартової лінії в будь-який спосіб, окрім звичайної ходи, – біг, стрибки, повзання тощо. Нехай діти самі вигадують нові рухи та будуть творчими!

Матрац-гірка. Гарний спосіб замінити дітям дитячі майданчики, коли застряли вдома. Візьміть матрац з ліжечка, підіпріть його на ліжко або до стільця, щоб створити гірку. Тепер діти можуть підніматися вгору і ковзати вниз знову і знову. Переконайтеся, що конструкція надійна і безпечна.

Практика влучності. Встановіть якісь цілі, наприклад, порожні пляшки з-під води, рулони з паперу тощо. Попросіть дітей спробувати їх збити, використовуючи іграшкові пістолети, або кидаючи в них м’які предмети. Контролюйте дистанцію від стартової лінії до об’єктів, ускладнюйте завдання, щоб діти якомога більше рухалися.

 

Мисливці

Ми постійно щось губимо вдома та знаходимо. Але на відміну від нашого стану, коли невчасно (завжди) губляться ключі, гаманець та телефон, діти можуть весело пограти у мисливців.

Полювання на кольори LEGO. Улюблена гра для малюків і надзвичайно проста у виконанні. Виберіть 4 аркуші паперу різного кольору і по 10 елементів з LEGO, які відповідають кожному кольору, тобто 10 жовтих частинок LEGO для жовтого аркуша паперу. Тепер сховайте всі елементи LEGO в одній кімнаті і покладіть кольоровий папір на стіл або підлогу поруч. Запустіть годинник, і малюки розпочнуть полювання. Щойно вони знайшли LEGO, нехай покладуть на відповідний папірець. Подивіться, скільки часу знадобиться, щоб знайти усі елементи. На новому колі гри можна спробувати побити власний рекорд. а потім сховайте їх, щоб вони могли спробувати менше часу.

Коли діти стомляться шукати, хай щось збудують зі знайдених елементів.

Полювання на частини пазлів. Оберіть дерев’яні пазли. Сховайте всі шматочки головоломки і попросіть дитину їх розшукати, повертаючи кожен знайдений шматок на дошку. Ця гра змушує тіло рухатись, а мозок працювати. До того ж, діти люблять досягати мети в таких іграх. Тож коли вони все знайдуть, попросять знову все заховати.

Полювання на частини пазлівПолювання на частини пазлів

 

Полювання на літери. Попросіть дітей ходити по дому з кошиком, збираючи предмети, які починаються з кожної літери алфавіту: Я – яблука, Б – Барбі, О – олівці тощо. Дайте контрольний список літер, тобто абетку, щоб вони відмічали, які предмети вже відшукали. Запустіть таймер, щоб рухалися швидше.

Полювання на нестандартні предмети. Відправляйте дітей на веселе полювання будинком, збираючи різні предмети, які ви їм попередньо перерахували. Але загадуйте предмети весело, не навиваючи конкретну річ, а абстрактно – «улюблена іграшка для ванни», «рожева шкарпетка». Ускладнюйте завдання, загадуючи ще більш загальні категорії предметів, наприклад, «щось, що починається з літери T» тощо. Звичайно, встановіть таймер.

Полювання в темряві. Якщо у вас є кімната, в якій може бути досить темно (і безпечно), вимкніть світло, закрийте жалюзі та відправте дітей на пошуки прихованих предметів в темряві за допомогою ліхтарика. Діти шаленіють від цієї гри.

 

Лабіринт та смуги перешкод

Як створити власний саморобний лабіринт або перешкоди? Є ідеї! Ці ігри перевірять стратегічні навички дитини.

 

Місія неможлива. Використовуючи креп-папір, паперову стрічку або нитки, створіть складний лабіринт. Встановлюйте лінії високо та низько, змушуючи дітей їх переступати, повзати тощо. Дітям сподобається така гра настільки, що точно будете повторювати.

Лабіринт та смуги перешкодЛабіринт та смуги перешкод

Книжковий лабіринт. Використовує книги або інші предмети домашнього вжитку – одяг, спортивний інвентар, палиці тощо, тобто все добре спрацює. Створіть масштабний лабіринт, у якому діти будуть повзати, скакати або ходити. Чудова гра для дошкільнят, щоб працювати над їхньою просторовою обізнаністю та навичками вирішення проблем.

Смуга перешкод. Ця ідея – перевірений хіт. Створіть захопливу смугу завдань, яка включає різноманітні рухи – стрибки, повзання, врівноваження тощо. Ось декілька креативних ідей для смуги перешкод: перестрибувати обручі, стрічка для балансування, скакати між подушками (на ліжку тощо), пройтися як краб під ковдрою, натягнутою поміж двох стільців, щось перекотити, бігати, тримаючи щось у руках або на інших частинах тіла.

Гру можна робити кожен раз різною, щоб вона ніколи не старіла. Чудова гра для дітей різного віку. Можна змагатися на час.

 

Спортивні ігри вдома

Ще один спосіб залучення дітей до активності – адаптація спортивних ігор, у які зазвичай граємо на свіжому повітрі, до кімнатних умов. Спробуйте скористатися цими варіантами.

Баскетбол. Якщо у вас є баскетбольне кільце вдома, то ви вже готові до гри в домашніх умовах, просто використовуйте м’який м’яч з піни. Якщо ж кільця немає, не хвилюйтесь. Просто візьміть кілька кошиків для білизни або пляжні відра, встановіть на підлозі або повісьте до дверної ручки чи гачка. Зробіть кульки-м’ячі з газети, вати, м’яких іграшок або змотаних у клубок шкарпеток.

Подивіться, хто може зробити удар з найдальшої відстані. Або використайте стрічки, щоб встановити декілька ліній старту, та фіксуйте, хто більше разів поцілить у кошик з кожної лінії. Або встановіть таймер на 1 хвилину і змагайтесь – хто якомога більше поцілить кульок у кошик.

 

БаскетболБаскетбол

Фігурне катання. Виділіть ділянку підлоги для встановлення «катка». Візьміть шапку та рукавиці та зробіть вигляд, що ви ковзаєте по льоду. Щоб виглядало все це максимально реально, використовуйте паперові тарілки, в які можна стати ногами та ковзати; натягніть на ноги вовняні рукавиці, які гарно ковзають по підлозі (а діти вважатимуть це дуркуватим та веселим); ковзайте на папері, шматках тканини, простирадла або чомусь подібному.

Фігурне катанняФігурне катання

 

Боулінг. Зробіть свою лінію старту для вашої «доріжки». Кеглями стануть пластикові пляшки, паперові стакани. Використовуйте будь-який тип шарів, м’ячів, кульок, які збиватимуть ваші кеглі. Мета – збити якомога більше. Кеглі можна встановлювати як в звичайному боулінгу, так і пірамідкою тощо.

БоулінгБоулінг

 

Футбол. Встановіть зовнішні стінки воріт, використовуючи 2 конуси, пластикові стаканчики, стільці або стрічку. Використовуйте будь-який м’який м’яч та грайте!

Міні-гольф. Візьміть декілька паперових стаканчиків, покладіть їх на бік та зафіксуйте на підлозі. Можна створити цілі тунелі з шматочків будівельного паперу. Ключкою можуть стати довгі рулони обгорткового паперу, хокейні палички, поролонові труби для басейну тощо. Правила встановлюєте ви – потрібно поцілити м’яч у встановлені лунки.

 

Класичні ігри-змагання

Перегони з яйцями на ложці. Візьміть ложку та будь-який невеликий круглий предмет, який поміститься зверху (або якщо ви сміливі та у вас легко чистити підлогу, можете використовувати справжні яйця!). Створіть для дитини смугу перешкод. Можна починати! Чи зможуть діти пройти лінію, тримаючи яйце в ложці? Як тільки вони зможуть легко долати смугу перешкод, починайте змагатися на швидкість!

Перегони з яйцями на ложціПерегони з яйцями на ложці

 

Перегони у мішках. Оновіть цю класику, використовуючи звичайні наволочки. Нехай діти залізуть в них, тримають біля талії, і в такий спосіб проходять якийсь маршрут. Гра проста, але дітям весело та вони дійсно швидко втомлюються, виконуючи таке завдання.

Перегони у мішкахПерегони у мішках

 

Триногі перегони. Зв’яжіть щиколотки дітей чимось м’яким і еластичним (штанами, шарфом, еластичнім бинтом тощо). Тепер їм доведеться працювати в команді, координувати свої рухи, щоб дістатися від точки А до точки Б. Ця гра не лише на координацію, але також чудово підходить для встановлення зв’язку між дітьми.

Триногі перегониТриногі перегони

 

Скласти головоломку, пересуваючись на руках, без ніг. Встановіть дерев’яну дошку-головоломку, пазл тощо та розкиньте шматочки по кімнаті. Візьміть дитину за щиколотки або стегна, щоб полегшити задачу, так, щоб вона ходила на руках і збирала розкидані частинки. Потрібно скласти головоломку. Чудова активність для зміцнення верхньої частини тіла.

Червоний, зелений, жовтий. Встановіть завдання для кожного кольору: жовтий – повільне повзання по землі; зелений – стрибайте, як жаба; синій – спробуйте і торкніться неба; фіолетовий – веселий танок. Змінюється колір – змінюється активність.

Твістер. Граючи в цю гру, матимете гарну розтяжку. Немає гри? Зробіть свою, наклеївши паперові кола на підлогу.

Парашут. Залучіть усю родину! Візьміть простирадло, кожен тримає якийсь кінець та швидко рухає руками вгору та вниз. Покладіть у простирадло невеликі кульки або повітряні кульки і спробуйте їх виштовхнути назовні або навпаки втримати усередині. Діти люблять цю просту гру.

 

Драматичні ігри

Створіть шоу. Запропонуйте дітям створити власну гру (ви – глядачі). Бажано, щоб ви задавали якийсь напрям. Наприклад, це може бути спорт, заняття (карате, танці, гімнастика), циркове шоу зі спробами жонглювання та стрибків через обручі тощо. Як тільки діти будуть готові до виконання, зніміть відеозапис, щоб вони відчували себе справжніми артистами. А потім ви відпочиватиме, коли діти переглядатимуть такий запис (а вони це люблять).

Модний показ. Діти люблять одягатися, а ця ідея виводить їхню любов до нарядів на новий рівень. Створіть подіум зі стрічки або крафтового паперу і запросіть моделей до дефіле. Ви можете бути суддею та виставляти бали за стиль, креативність та загальну підготовку.

 

ГРУДЕНЬ,2021,№4                                                                                                                                                                                                            Тема випуску: ГОТУЄМОСЬ ДО ЗИМОВИХ СВЯТ

 

 

 

 

 

 

Зимові свята в Україні | Живи Активно | Ukrainian language, Ukraine, Ukrainian christmas

Святий Миколай

 

ЯК ЗУСТРІТИ НОВИЙ РІК З ДІТЬМИ, ЩОБ СВЯТО ЗАПАМ'ЯТАЛОСЯ ПРИЄМНИМИ ВРАЖЕННЯМИ 

Новий рік називають сімейним святом. З великим нетерпінням його особливо чекають діти. Для них Новий рік - це справжнє диво і казка. Але те, якою буде ця казка, багато в чому залежить від батьків. Напевно кожен з нас згадує з посмішкою ті приємні миті свого дитинства, коли наряджали ялинку, коли тато чи сусід натягував бороду, червоний халат і під виглядом Діда Мороза дарував подарунки. Просто сама передноворічна атмосфера, нові звуки, фарби, запахи - це все створює неповторні відчуття свята. Тому підготовці і проведенню Нового року з дітьми варто приділити особливу увагу. 

1. Готуємося до свята разом з дітьми Відому фразу «Як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш» пропонуємо трохи доповнити: «Як підготуєшся, так Новий рік і зустрінеш». Тому почати підготовку до свята краще заздалегідь. Але величезне упущення, якщо всі ці приємні клопоти дорослі не розділяють з дітьми. Дуже часто батьки все звалюють на свої плечі, носяться по магазинах і похапцем прикрашають будинок. А між іншим, саме підготовка до Нового року дарує ті самі незабутні дитячі емоції і відчуття. Тому  обов'язково підключаємо діточок.

2. Готуємо подарунки Який же Новий рік без подарунків? Їх чекають і дорослі, і діти. Але якщо для дорослих приємною буде сама наявність сюрпризу, увага або якась корисна річ, то для дитини подарунок має величезне значення. Батьки часто дарують дітям те, що вважають за потрібне або корисним. І припускаються помилки. Згадайте самі, які подарунки були найбільш радісними. Навряд чи хтось назве новий светр або шапочку. А ось бажані ковзани, нова іграшка, улюблені солодощі або квиток в цирк запам'ятаються надовго. Тому важливо заздалегідь дізнатися, що ж хоче дитина. Наприклад, варто попросити написати листа Діду Морозу або написати його разом. Малюкам потрібно розповісти, хто такий Дід Мороз, де він живе, і за допомогою подарунків створити диво. Дуже добре, якщо в родині буде своя традиція дарувати подарунки: непомітно класти їх під ялинку, залишати біля вхідних дверей, на балконі або під ліжком. Дітей дошкільного  віку можна підключати до приготування подарунків для рідних і близьких. Наприклад, запропонуйте їм заздалегідь зробити своїми руками листівки або намалювати малюнки. Можна підтримати казку і передати їх в листі Дідові Морозу. Бабусі і дідусі, тітки і дядьки напевно зрадіють, якщо знайдуть у своїх подарунках дитячі сюрпризи. У дітей старшого віку вийде приготувати вироби: аплікації, ялинкові іграшки, красиві упаковки.

3. Прикрашаємо будинок разом Створити справжнє відчуття свята допоможуть новорічні атрибути. Їх можна купити в магазині, але ще краще зробити своїми руками разом з дитиною. Наприклад, вирізати сніжинки, дзвіночки, паперові гірлянди. Дитині буде приємно, якщо на ялинці або в будинку будуть її вироби. Також можна намалювати малюнки на вікнах, придумати інсталяції які будуть світитися. Добре, якщо у малюка є окрема кімната, прикраси для неї повністю довірити його смаку і бажанням. У невеликій квартирі для дитячої фантазії можна виділити вільний куточок.

4. Створюємо передсвяткову атмосферу Погодьтеся, настрій Нового року створюють не тільки прикраси та подарунки, а й особливі звуки і запахи. Наприклад, дзвін різдвяних дзвіночків, мелодії і пісні. Можна заздалегідь записати новорічний плейліст, зробити добірку пісень і потім вмикати в період канікул. Наповнити будинок приємними ароматами допоможуть цитрусові, жива ялина або ароматичне масло хвойних дерев.

5. Вибираємо вбрання Новорічну ніч прийнято зустрічати в красивому та новому одязі. Але також можна пограти в казку і хоча б на час переодягнутися в смішні костюми. Це додасть святкового настрою і ще більше запам'ятається дітлахам. Необов'язково купувати дорогі костюми: їх можна пошити самостійно. У магазинах легко знайти штучне хутро, вушка, різні маски. Красиві мордочки і носики малюються звичайними акварельними фарбами. Заздалегідь проговоріть з дитиною, ким би хотів бути ваш малюк. Як стверджують психологи, костюм улюблених героїв розвеселить навіть самих сором'язливих дітей. Креативні і творчі сім'ї взагалі можуть провести Новий рік в якомусь певному стилі або тематиці. Також добре долучити родичів або запрошених гостей. Костюмоване свято або карнавал не обов'язково проводити саме в Новий рік, для цього підійдуть і перші січневі дні. Рекомендація стосується тих, у кого маленькі дітки в новорічну ніч сплять, і тих, хто любить відзначати свято в тихій сімейній обстановці.

6. Придумуємо меню і готуємо стіл Не всім дітям і, тим більше малюкам, підходять новорічні страви та закуски. Тому, щоб дитина не засмучувалася в новорічне застілля через різні заборони, для неї потрібно придумати окреме святкове меню. Це дуже важливий пункт, який допоможе уникнути також частих післясвяткових проблем. Можна окремо підготувати столик або виділити невелику частину загального столу. Включіть туди корисні і легкі дитячі страви і щось на вибір дитини з ряду «ласощів». Якщо діток кілька, тоді окремий новорічний стіл буде обов'язковим. Його навіть можна незвично прикрасити або цікаво сервірувати. Так свято і у дорослих, і у дітей буде асоціюватися тільки з приємними емоціями.

7. Прикрашаємо ялинку Важко уявити Новий рік без зеленої красуні. Ялинка - головний символ свята і підготовки до нього. Найчастіше в місті або на святкових ранках діти бачать вже «готову» вбрану ялинку. І тільки вдома у них є можливість її прикрасити самостійно. Нехай це стане доброю сімейною традицією. У перший час, поки дитина маленька, краще обійтися без скляних виробів. Прекрасною заміною стануть пластикові і картонні іграшки. Малюкові можна дати шматочок фольги і попросити зліпити кульку. Потім до цієї кульки прив'язуємо нитку і готову іграшку вішаємо на ялинку.

Як відзначити Новий рік з дітьми Всі передсвяткові клопоти позаду, і настає довгоочікувана новорічна ніч. Багато батьків запитують, чи потрібно укладати дітей спати. Однозначної відповіді тут немає, тому дорослі самі вирішують в залежності від бажання і віку свого чада. Немовлята і діти до 3-х років Малюки до 2-3 років не усвідомлюють свято, тому спокійно вкладаються спати в звичному режимі. Звичайно ж, будити їх не варто, і потрібно завчасно потурбуватися про тишу і спокій в будинку. Сім'ям з маленькими дітьми доведеться відмовитися від гучних компаній і походу в гості. Якщо є можливість, краще виїхати з дитиною за місто, влаштувати новорічну казку на дачі або в селі у бабусі. Гуркіт петард і феєрверків, крики і вигуки можуть налякати малюків. Дітей доросліше трьох років навряд чи вийде укласти спати до 12 ночі. Та й не варто, адже таке свято буває раз на рік. Нехай дитині воно запам'ятається маленьким дивом. У цьому віці вже можна запрошувати гостей, дуже добре, якщо на святі будуть ще діти. Їм можна з вечора влаштувати цікаві ігри, конкурси, включити мультики і потім укласти спати в окремій кімнаті. Як правило, награвшись, отримавши подарунки і трохи поївши, дітвора швидко засинає навіть в незнайомому місці. Увечері також добре відправитися разом з дітьми на прогулянку, відвідати міські новорічні майданчики, зліпити сніговика або покидати сніжки. Активні веселощі на свіжому повітрі будуть тільки на користь. І не забудьте запросити Снігуроньку і Діда Мороза. Нехай діти заспівають їм пісеньки і розкажуть заздалегідь підготовлені віршики. Діти шкільного віку та підлітки Діти шкільного віку із задоволенням зустрічають Новий рік з дорослими. В цьому віці дуже важливо відчувати себе частиною сім'ї, тому бажано дотримуватися всіх святкових традицій. Навіть якщо дитина не вірить в Діда Мороза, все одно влаштовуйте свято з хованням подарунків, загадуванням бажання, та запуском феєрверків. Компанії дітей можна накрити окремий стіл в іншій кімнаті: так вони відчують себе більш вільно, але будуть під наглядом. А ось залишати дитину саму або групу дітей в порожній квартирі категорично заборонено. Пам'ятайте, що Новий рік - це сімейне свято і водночас ніч підвищеної небезпеки. Підлітки люблять бувати в шумних і веселих компаніях, тому можна всім разом вирушити зустрічати Новий рік в якийсь заклад або на міську площу. Сьогодні багато організацій проводять цікаві свята для дітей і дорослих. Прихильники подорожей вибирають поїздки в інше місто і навіть країну. Весело і цікаво провести Новий рік вдома допоможуть ігри та конкурси. Ігри для дітей і дорослих в новорічну ніч «Прикрашаємо ялинку» - потрібно заздалегідь вирізати з картону або щільного паперу заготовки у вигляді ялинки. Під час свята учасникам роздають заготовки і однакові набори фломастерів, олівців або кольорових ручок. Гравці за певний час повинні намалювати кульки. Переміг той, кому вдалося намалювати більше кульок на своїй ялинці. «Фанти» - відома гра для дітей і дорослих. Під час святкування учасникам пропонується написати цікаві завдання на новорічну тематику: заспівати пісеньку, розповісти віршик, продемонструвати символ року, придумати найкрасивіше привітання та інше. Завдання скласти в мішечок і діставати по черзі або по номеркам. «Домашній театр» - це дуже цікава гра для компанії. Потрібно тільки заздалегідь придумати або взяти готовий сценарій (є безліч в Мережі, в тому числі на новорічну тематику). Спочатку вибирають учасників за кількістю дійових осіб, пишуть на листочках ролі і пропонують кожному «наосліп» вибрати свою. Потім учасники, не знаючи сценарію, виконують те, що говорить ведучий (він читав сценарій). Гра підійде як для дорослих, так і для дітей. «Новорічні передбачення» - на маленьких окремих листочках всі учасники пишуть різні побажання або передбачення на новий рік. Потім листочки складаються в капелюшок або мішечок, і учасники тягнуть побажання. Пророцтва/побажання можна придумувати жартівливі або дитячі для малюків. «Малюємо сніговика» - це дуже веселий конкурс, незважаючи на просту назву. Завдання - намалювати сніговика з закритими очима. Але кожен учасник малює тільки окрему деталь: голову, ніс, перше коло, ноги і т. д. Це потрібно написати на листочках і скласти в капелюшок або в мішок. Кожен повинен витягнути своє завдання. Потім учасникам зав'язують очі і пропонують по черзі намалювати зазначену деталь. Для конкурсу потрібно підібрати великий розмір паперу (не менше А2), можна брати старі шпалери. Потім дуже смішно дивитися на отриманий результат. «Танці зі стільцями» - відома гра для групи діточок. Під музику всі танцюють або бігають навколо стільців, а на паузі повинні швидко зайняти місце. Хто не встиг, вибуває, разом з ним забирається один стілець. Важливо, щоб стільців було на один менше, ніж учасників конкурсу. Гра триває, поки не залишиться один учасник. «Шумовий оркестр» - запропонуйте своїм гостям або дітлахам пошуміти. Кожному учаснику видається свій інструмент. Можна використовувати все, що є в господарстві: паперові пакети, що шарудять, ложки, алюмінієві кришки, пластикові стаканчики, консервні банки, металевий кухлик, дзвіночок, маракаси та інше. Учасникам оркестру пропонують «зіграти» якусь відому мелодію. Діткам можна включити пісеньку або музику для уловлювання такту. Виходить шумно, весело і смішно.

 

ВЧИМО ВІРШІ ДО СВЯТ

Вивчення напам'ять віршів розвиває пам'ять, уяв­лення, чуття прекрасного, допомагає знайти внутрішню гармонію, розвиває мовлення, мислення, підвищує рі­вень загальної культури. Особливість поезії полягає ще в тому, що вона, як і музика, своїм ритмом, мелодикою впливає на емоційний стан людини, а це дуже важли­во в сучасному, досить агресивному світі.
 
Вірші вихову­ють у дитини особливе, вдумливе ставлення до літера­тури. Лірична поезія дає можливість насолодитися кра­сою слова й ритму. Психологи помітили, що діти, які не знають віршів, яким не читали їх у дитинстві, мають не­достатньо розвинуте образне мислення.
 
Знавець дитячого сприйняття, відомий письменник К. Чуковський так зауважував про значення віршів для дитини: «Сотні віршів засвоєні дивною дитячою пам'яттю відіграють свою важливу роль у справі розу­мового та емоційного розвитку дитини. Вірші — це по­треба інтелектуального зростання». 
 
Для того щоб допомогти дитині навчитися насоло­джуватися поезією, бажано врахувати таке.
 
Основною умовою виховання в дитині шанувальни­ка поезії є наявність книжкового оточення і захоплення дорослих поезією, щоб дитина перебувала в атмосфері віршів, літератури. Читайте дитині більше і частіше!
 
Справжнього читача поезії відрізняє певна культура читання віршів. Перш ніж читати вірш, дорослому не­обхідно звернути увагу на назву твору, ім'я та прізви­ще письменника. Якщо прізвище автора вже знайоме вам, пригадайте, що саме читали, і яке враження зали­шилося. Можливо, спочатку це виявиться для вас склад­но, але згодом перетвориться на приємну звичку.
 
А зараз перевірте себе! Як ви знаєте вірші, з якими познайомилися в дитинстві? Мабуть, багато хто з до­рослих і дітей пам'ятає вірш «Білі мухи налетіли. Все подвір'я стало білим...»
 
Хто його автор?
 
Або такий приклад:
 
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік...
 
Хто автор цих рядків?
 
Або такий приклад:
 
Кошенятко чеше вуса 
Лапками двома.
В магазин пішла матуся,
В хаті я сама...
 
Якщо ви пригадали, що авторами віршів є Максим Рильський, Платон Воронько, Андрій М'ястківський, то дуже до­бре. Якщо ні — на це необхідно звернути увагу.
 
Щоб сприймати поезію, потрібен особливий слух та особливий настрій.
 
Найсильніше враження справляють вірші, коли вони розповідаються у відповідній ситуації. Ось, наприклад, осіннім похмурим ранком, визирнувши у вікно, мати промовляє:
 
Висне небо синє,
Синє, та не те;
Світе, та не гріє
Сонце золоте.
 
(Із вірша Якова Щоголіва «Осінь»)
 
Школярам уранці батьки можуть прочитати таке:
 
Ну, прокидайтеся, діти:
Ранок—до книжки пора!
Сонечко вспіло залити
Все посеред  двора!
 
(Із вірша Павла Грабовського «До школи»)
 
«Потрібно читати вірші, однак читати не тільки за до­помогою очей, але й вух, тобто вимовляти текст і слуха­ти..., як звучать... рядки. Таке читання — те саме що ви­конання музичного твору, до якого поки не доторкнув­ся інструмент або голос, залишається розсипом дивних значків на папері» (Наум Басовський).
 
Поезію не стільки читають, скільки перечитують, по­вертаються, з'ясовуючи для себе щось нове. Звертай­те увагу на вірші, які мають найбільший відгук у дитини. Поступово поширюйте коло читання, вводячи до нього визнаних поетів. Для цього батьки можуть скористати­ся рекомендаційними покажчиками, або орієнтувати­ся на авторів, що подані в сучасних хрестоматіях, на власні смаки та уподобання. І, звісно, на віршовані ряд­ки, які викликають емоції, співпереживання.
 
При цьому можна ознайомити дитину не тільки з дитячою літерату­рою, а й з «дорослою» поезією. Чим раніше почати чи­тати малюкові вірші, тим краще. Сучасні пренатологи навіть радять робити це ще до його народження, чита­ючи О. Пушкіна і М. Лєрмонтова, М. Некрасова й А. Ахматову, Т. Шевченка і Лесю Українку, Олександра Оле­ся і Л. Костенко. Вірші, що почуті в дитинстві від рідних людей, назавжди зберігаються в серці серед найсвітлі­ших спогадів.
 
 
 
Коли і як заучувати напам'ять вірші з дошкільниками?
 
Виявлено, що вірші сприяють формуванню слухової зосередженості, яка починає інтенсивно розвиватися в дітей після 1,5 років. Це дуже важливо для успішного навчання в майбутньому. Якщо багаторазово розпові­дати вірші, залучати дитину до повторення окремих слів у творі з одночасним виконанням рухів, спонукати до відтворення кінця віршованої фрази, то вже у ві­ці 2,5 років дитина може читати напам'ять невеликі вірші. Це з давніх-давен роблять усі бать­ки, коли граються зі своєю ди­тиною, промовляючи різнома­нітні забавлянки.
 
Діти, яким читають ба­гато віршів, мають чудову пам'ять і чуття ритму, не докладаючи  значних  зу­силь, запам'ятовують ве­ликі тексти.  Безумовним залишається той факт, що за допомогою віршів мож­на розвивати пам'ять. Осо­бливо, якщо тренувати її регу­лярно і з використанням спе­ціальних прийомів.
 
На думку педагогів і психоло­гів,    найсприятливішим    віком для заучування віршів є вік 4-5років. Саме в цей період починає особливо швидко роз­виватися дитяча пам'ять. До чотирьох років вивчення віршів відбувається переважно мимовільно. Після чо­тирьох років необхідно цілеспрямовано вчити дитину запам'ятовувати текст напам'ять, тобто розвивати до­вільну пам'ять.
 
Довільне запам'ятовування — це складна інтелекту­альна робота. Вона допомагає швидшому збага­ченню мовлення дитини, ніж при мимовільному за­пам'ятовуванні; інтенсивніше розвиває естетичні по­чуття (почуття поезії, почуття* прекрасного); зміцнює образну пам'ять (пов'язану з уявою) і словесну пам'ять (пов'язану з мисленням), яка на думку психологів, є най­досконалішим видом пам'яті.
 
Основні правила  заучування віршів із дошкільниками
 
Обраний вірш повинен відповідати віковим особли­востям дитини. Художній твір повинен подобатися сво­єю музикальністю, барвистістю образів, він повинен да­вати естетичне і моральне задоволення, викликати ба­жання пережити знову й знову ті почуття, які викликав вірш, відтворювати, чути ще раз тощо.
Усі діти мають свої особливості запам'ятовування. Серед них виділяють три основних типи: аудіали (які лег­ко запам'ятовують інформацію на слух), зоровики (по­требують побачити те, що запам'ятовується) і кінестетики (яким необхідно помацати, потримати в руках об'єкти інформації). Від цього залежатимуть обрані до­поміжні прийоми запам'ятовування. Для аудіала необ­хідно емоційно промовляти текст (і пошепки, і голосно, і як ведмежа, і як зайчик тощо). Зоровикам обов'язково слід побачити картинку, або в книзі, або намальовану батьками. Дорослим не потрібно боятися, що вони не мають достатньо художніх здібностей, увагу дитини при­вертає сам факт малювання. Кінестетикам допоможуть різноманітні жести, які як опори нагадуватимуть про що йтиметься у вірші. Самостійно визначити, до якого типу належить дитина, можна практичним шляхом, звернув­ши увагу на спосіб запам'ятовування, який найбільше їй сподобається, і який у подальшому ви­явиться найефективнішим. 
Потрібно не поспішаючи, виразно прочитати ди­тині весь вірш від початку і до кінця. Розуміння зміс­ту сприяє ефективнішому запам'ятовуванню. Якщо до­рослий розповість вірш напам'ять, то ефект виявиться більшим. Зверніть увагу на перші спроби дитини відтво­рити вірш: якщо з'являються перекручені слова, автор­ські слова замінюються іншими, або деякі слова дитина постійно забуває — це свідчить про те, що дитина їх не розуміє. Завдання дорослих — це доступно їх пояснити.
Не потрібно вимагати, щоб ди­тина одразу запам'ятала і повто­рила весь вірш. У когось вихо­дить легко запам'ятати вели­кий за обсягом вірш, а комусь необхідно   повторювати   про­тягом тижня один чотиривірш. Але якщо батьки залишатимуть­ся  спокійними  та  впевненими, підбадьорюватимуть   свою   ди­тину, у них обов'язково все ви­йде якнайкраще. До речі, при­гадайте, а як швидко ви самі запам'ятовуєте.
Необхідно повертатися до вивче­них раніше творів. Таким чином, ви тренуватимете довготривалу  пам'ять і наповнюватимете поетичну скриньку ди­тини.
 
 
Деякі особливості заучування віршів у різні дошкільні періоди
 
У молодшому дошкільному віці (від 3 до 4 років) лег­ше запам'ятовуються вірші, які сповнені образності, ла­конізму, предметності. Малюк швидко запам'ятовує ко­роткі вірші, в яких міститься багато дієслів та іменників, де конкретність та образність поєднуються з динамічни­ми діями. Як правило, це чотиривірші, в яких описують­ся знайомі для дитини іграшки і тварини.
 
Завдання — вивчити вірш — не ставиться. Це відбува­ється мимовільно в процесі багаторазового повторення.
 
Удома дорослий може скористатися прийомами, які застосовують вихователі в дитячих садках. Дорослий про­понує дитині повторювати рядки разом із ним, а потім просить її розповісти весь вірш, підказуючи слова, які во­на забула. Потім читає вірш таким чином: він починає — дитина завершує рядок. Запам'ятати вірш допомагає на­очність та його театралізація (розігрування за ролями).
 
У середньому дошкільному віці (від 4 до 5 років) те­матика віршів стає різноманітнішою, охоплює різні сфе­ри життя дитини (природа, родина, дитячий садок). Для вивчення напам'ять обираються вірші, обсяг яких ста­новить два чотиривірша. Оскільки вивчення віршів відбувається із залученням довільної пам'яті, то важливим моментом є створення мотивації: вірш вивчається для якоїсь події (на свято, щоб розповісти бабусі), дитину попереджають, що необ­хідно намагатися запам'ятати.
 
Кращому запам'ятовуванню сприяють такі при­йоми:
 
виконання ігрових дій із предметами під час читання;
домовляння дітьми слів, які римуються;
читання за ролями віршів-діалогів;
драматизація.
Зверніть увагу на те, що вірш заучується повністю, без розподілу на окремі рядки та строфи.
 
У старшому дошкільному віці (від 5 до 6 років) збільшується обсяг віршів, ускладнюється їх зміст і художні за­соби. Але робота з вивчення прин­ципово не змінюється порівняно з попереднім періодом. Для кращого запам'ятовування вірша можна ставити запитання за змістом тексту, а відповідати цита­тами із цього вірша.
 
Особливу увагу і в середньому, і в старшому дошкільному віці необ­хідно приділяти виразності читання. Для цього можна використати такі прийоми:
 
основний прийом — зразок вираз­ного читання дорослого;
підказування потрібної інтонації;
нагадування випадку з життя дитини, схожого на опи­саний у вірші, щоб правильно відтворити почуття;
аналіз характеру персонажів, що допомагає обрати потрібну інтонацію. (Яка лисичка? (Хитра) Як вона гово­рить? (Улесливо, вмовляючи))
   Головне, що повинні пам'ятати батьки, коли вивча­ють із дитиною напам'ять вірш, — це повинно давати задоволення обом. Є сенс зупинитися раніше, ніж ди­тина стомиться. Доречніше цим не займатися, якщо ди­тина категорично відмовляється. Доцільно взагалі не займатися вивченням напам'ять, якщо це вас нервує і дратує.
 
      Сучасні бабусі й дідусі можуть пригадати, скільки їх­ні бабусі знали творів напам'ять. І не обов'язково ці ба­бусі навчалися в гімназії. Навіть після двох-трирічного навчання в школі при фабриці вони могли цитувати напам'ять значну кількість віршованих творів. Випус­книці інституту шляхетних дівчат, за вимогами того ча­су, повинні були знати близько 150 віршів напам'ять. І дійсно знали.

 

 

ЛИСТОПАД,2021,№3                                                                                                                                                                                                             Тема випуску: ФОРМУЄМО СТАЛУ ПОВЕДІНКУ В СІМ,Ї
 

pidruchnyk.com.uaЦілі сталого розвитку – Центр Знаний

Нагальною потребою XXI століття є формування такого способу життя, який склав би основу довготривалого гармонійного розвитку людства. Ідеться про таку систему цінностей, таке світобачення людства, яка не залежала б від таких факторів, як економічні сплески чи занепади, зміна політичної влади тощо, у якій би цінність людського життя і здоров’я і захист і збереження природи вважались найвищими цінностями. Саме на таких засадах сформувалось поняття  сталий розвиток.

Сталий розвиток – це покращення якості людського життя при збереженні сталості підтримуючих екосистем. Це такий розвиток, який задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольнити свої власні потреби.

Поняття стійкого розвитку виражає досить просту ідею: необхідно досягнути гармонії між людьми і між суспільством і між природою.

Визначальні фактори стійкого розвитку:

1. Екологічний фактор . Збереження і раціональне використання ресурсів, боротьба з винищенням лісів, раціональне використання і охорона землі.

2. Економічний фактор. Недооцінка економічною теорією ролі екологічного фактору в економічному розвитку. Негативний вплив на природу техногенного типу економіки.

3. Соціальний фактор. Негативний вплив глобальних екологічних проблем на людський розвиток, тривалість життя людини, стан здоров’я людини.

      Для забезпечення неперервного (стійкого) розвитку цивілізації, по суті, необхідно виконати завдання переходу від некерованого стихійного розвитку до керованого, гармонійного, стабільного розвитку при збереженні біосфери і її сталості. Розвиток освіти з метою досягнення сталого розвитку обговорюється на рівні глав держав і урядів. Питання було піднято на всесвітньому Самміті зі стійкого розвитку в Йоганнесбурзі (1992р.) де наголошувалось: « Освіта для стійкого розвитку має заохочувати формування у людей почуття особистої і колективної відповідальності й таким чином зміни у поведінці, якщо вони необхідні» У березні 2005р. Україна стала однією з 55-ти країн, які підписали документ ООН « Стратегія освіти для стійкого розвитку»

Світова стратегія стійкого розвитку в галузі освіти передбачає, що:

• Освіта здійснюється протягом всього життя людини;

• Вона не повинна обмежуватись системою формальної освіти;

• В межах формальної освіти бажано досягати міждисціплінарності ;

• Потрібно виховувати свідомих членів суспільства на розумінні взаємозв’язку і взаємозалежності людини і природи;

• Необхідно забезпечити навчання всіх знань,умінь, навичок для прийняття рішень.

Освіта для сталого розвитку спрямована на формування у громадян України сталого, екологічного стилю повсякденного життя у домашньому господарстві, школі та місцевій громаді, що передбачає:

• зменшення викидання сміття й марних витрат сировини;

• раціональне споживання енергії та води;

• збільшення частки екологічних продуктів у щоденних покупках тощо.

Метою  освіти для сталого розвитку визначено наступне:

сприяти формуванню у дошкільників мотивації до дій і моделей поведінки, орієнтованих на сталий стиль життя. В дошкільних закладах реалізується освітня стратегія в інтересах сталого розвитку на засадах одного з напрямів гуманістичної педагогіки – педагогіки «емпауерменту» ( з англ.мови –надання людині мотивації й натхнення до дії) Традиційна педагогіка виходить з положення, що надання тому,хто навчається, певної порції інформації викликає зміну його ставлення до того чи іншого явища. Наслідком (очікуваним результатом) цієї зміни вважається поступова зміна діяльності чи моделей поведінки дитини. Проте, згідно з спостереженнями, не забезпечує на практиці ані формування цінностей, ані реальних змін поведінки. Наприклад, дошкільнята добре знають, що сваритися, ображати іншого не можна, однак далеко не кожна дитина дотримується цього правила у щоденному спілкуванні. Отже, зазначена модель не відповідає дійсності. Людська діяльність завжди починається з виникнення мотиву у вигляді інтересу, стурбованості. Зазвичай, людина активізується лише тоді, коли бачить результат або вірить у нього. Тому, коли дитина розуміє, що вона може ефективно діяти, вона відчуває занепокоєння (мотив), шукає інформацію і готова свідомо сприйняти її, а потім і втілює задумане. У процесі такого навчання роль педагога змінюється. Він виступає організатором дій дітей, надихає їх, підбадьорює і скеровує їхні зусилля. Педагог лише створює умови для безпечного і ефективного процесу навчання, запрошує взяти в ньому участь. Він повинен вміти слухати дитину, чути її і не оцінювати її особисті зміни.

Завданням є створення умов для:

1) формування у дітей початкових уявлень про дії та поведінку, що орієнтовані на сталий розвиток;

2) усвідомлення старшими дошкільниками необхідності збереження ресурсів землі та особистої відповідальності за майбутнє: власне, всього суспільства і природи.

3) розвиток у дітей звичок і моделей поведінки, що відповідають сталому розвитку, і бажання діяти у цьому напрямі.

 Передбачено опанування дітьми трьома темами, освоєння яких орієнтовно розраховано на півроку:

Спілкування,

Ресурси,

Подарунок.

Вибір саме цих тем орієнтований на взаємопов’я зані сфери сталого розвитку: соціальну, економічну та екологічну. Відповідно до педагогіки емпауермент у межах кожної теми дітей спрямовують на обрання і виконання дій для сталого розвитку, які є провідними чинниками формування у них відповідної поведінки та стилю життя в цілому. Повторення цих дій протягом двох тижнів дозволяє сформувати в дітей сталу звичку – модель поведінки, яка потім стає складовою їх повсякденного способу життя.

Пропоновані у курсі дії виконуються вдома, в дошкільному закладі, найближчому оточенні дитини і полягають у :

1.покращенні стосунків між людьми;

2.підтримці морального і психологічного клімату у групі;

3.розумному споживанні енергії та води;

4.зменшенні марних витрат сировини;

5.зменшенні кількості відходів;

6.зміцненні власного здоров’я.

У кожній темі здійснюється своєрідне самодослідження особистої території дитини та її родини через аналіз власного стилю поведінки і набутого досвіду за допомогою чотирьох запитань. Воно є способом входження в тему та перевірку набутого результату наприкінці теми. На початку теми кожна дитина заповнює спеціальну картку з твердженнями (їх допомагає дитині прочитати доросла особа), фіксуючи свої відповіді певним кольором: зеленим, якщо її відповідь –«завжди», жовтим – якщо «інколи», білим –«ніколи» Педагог збирає заповнені картки і зберігає їх до завершення теми. Другий підсумковий аудит проводиться наприкінці теми. Він засвідчує зміни у по- ведінці дитини і є матеріалом для обговорення з дітьми, а також з батьками, до відома яких бажано донести результати проведеного дослідження. Важливо, що результати дослідження однієї дитини не порівнюються з результатами іншої і не оцінюються. Таблички можна урізноманітнювати. Тема Привітання – долонька, Вода – краплинка, Іграшка – машинка… У пропонованому курсі ОСР система з дев’яти таких днів із періодичністю один раз на два тижні послідовно вводиться в освітній процес закладу. Найбільш вдалим для проведення тематичного дня є – понеділок. У наступні дні двох тижнів забезпечується закріплення, автоматизація виконуваних дітьми дій, їх природний перехід у мотивовані звички.

Тематичний день починається із проголошення ідеї дня дітям, це один з моментів налаштування самого вихователя на роботу протягом дня і наступних двох тижнів. Важливим моментом ранку є ознайомлення дітей із символами, знаками, написаними словами, іншими способами унаочнення тематики дня. Кульмінацією першої половини дня є спеціально організоване заняття, інтегроване за змістом, що поєднує кілька освітніх ліній з пріоритетом однієї з них. Мета заняття полягає в допомозі дітям усвідомити певну інформацію і зразки поведінки, їх цінність та викликати бажання вчиняти саме так у повсякденному житті. На початку кожного заняття варто використовувати стартовий текст, героями якого є – хлопчик і дівчинка – Максимко і Оксанка. Основну частину заняття складає опанування дій – обговорення моделей поведінки, проголошення намірів і відповідна практична діяльність дітей у взаємодії між собою. Інформаційний блок, а точніше монолог педагога, та інформація, яку діти сприймають пасивно, повинен бути зведеним до мінімуму. Усе, з чим діти ознайомились на занятті, має закріплюватися в різних формах творчої взаємодії на прогулянці та під час активності у другій половині дня. Завданням педагога є створення спеціальних ситуацій, які б вимагали від дітей застосування набутого досвіду виконання дій. У перспективному плануванні роботи з дітьми старшого дошкільного віку передбачається проведення тематичних днів один раз на два тижні. Важливим складником є поданий до кожної теми перелік дій, якими можуть опанувати діти. Про позитивний результат освітньої роботи можна говорити лише тоді, коли, за результатами спостережень, діти демонструють бажані моделі у поведінці, а відповідні дії набувають автоматичності.

ЖОВТЕНЬ,2021,№2                                                                                                                                                                                                             Тема випуску: ВИХОВУЄМО  ДИТИНУ ЗДОРОВОЮ

 

Сьогодні батьків та дітей перш за все цікавить питання, як саме укріпити здоров’я дітей. Ми всі добре знаємо, що здоров’я кожної людини повинно бути суто особистою справою. Медицина безумовно, займається цим питанням, але в той момент, коли людина захворіла. Кажуть що людина - коваль свого щастя, а значить вона повинна бути і ковалем свого здоров’я. тому в дитини з дня її народження потрібно формувати навички до дбайливого ставлення до свого здоров’я.

Останнім часом спостерігається зниження числа абсолютно здорових дітей у 5 разів це становить 10 відсотків здорових людей від загальної кількості. Більш ніж у 70 відсотків дітей є функціональні відхилення, у 50 відсотків є хронічні захворювання. Кожна третя дитина має зниження гостроти зору.

У зв’язку з цим останнім часом головним напрямком педагогічного процесу є оздоровлення дітей.

Турбота про щастя і здоров’я фізичне і психічне, закладається саме в дитинстві .

Здоров’я дитини, формування характеру, виховання в нього корисних навичок та вмінь – найважливіші завдання, які стоять перед педагогами .

Щоб ця робота мала успіх, батьки повинні стати не тільки спостерігачами , але й безпосередніми учасниками. Дошкільний заклад забезпечує кваліфіковану роботу про зміцнення і збереження фізичного здоров’я дітей.

Зараз я хочу познайомити з основними напрямами фізкультурно - оздоровчої роботи яка направлена на оздоровлення дітей, сприяє опірності організму вірусним інфекціям, запобігає виникненню гострих захворювань.

1. Організація рухової активності.

Перше місце в руховому режимі дітей належить фізкультурно – оздоровчим заняттям. До них відносяться загальновідомі форми рухової активності : ранкова гімнастика, рухливі ігри фізичні вправи під час прогулянок, фізкультхвилинки на заняттях із розумовим навантаженням і фізкультурні паузи між заняттями. Друге місце у руховому режимі дітей посідають навчальні заняття з фізичної культури як основна форма навчання рухових навичок і розвитку оптимальної рухової активності. Третє місце приділяється самостійній руховій активності що виникає з ініціативи дітей.

2. Загартовування.

Загартовування водою:

- Умивання прохолодною водою обличчя, рук до ліктя.

- Обливання ніг.

Рекомендується взимку після денного сну, в теплі пори року – перед денним сном . Температура води від +20 до+18. При обливані водою контрастних температур початкова температура +36 кінцева + 25.Супутні заходи: поступування ногами , згинання і розгинання пальців .

- Вологе обтирання тіла рукавичкою або рушником .

- Для дітей від трьох років і більше проводиться щодня після ранкової гімнастики або денного сну .Тривалість – 1 хвилина . Температура води від + 34 до 23.Супутні заходи різноманітні рухи руками, повороти, нахили тулуба .Обливання тіла. Бажано після ранкової гімнастики або денного сну. Тривалість 15-35 секунд. Температура + 35. Вдома гігієнічний душ (2 рази на тиждень по 1 хвилині для дітей від 4 до 7 років температура води взимку з +34 довести до +28.

Загартування повітрям:

- Провітрювання кімнат здійснюється через 1,5-2 години, холодної пори року впродовж 15-20 хвилин. Теплої пори року діти навчаються , Граються при відчинених фрамугах, температура в приміщені +15 - +20.

Супутній провітрюванню захід: вологе прибирання помешкання .

- Прогулянка на свіжому повітрі. Оптимально тричі на день.

- Супутні заходи: ігри, праця у природі, самостійна рухова діяльність, колективне виховання загально розвивальних вправ .

           Поговоримо про загартовування як про спосіб зробити життя яскравішим і здоровішим. Якщо висловлюватися науковою мовою, загартовування - це підвищення стійкості організму до впливу природних факторів у межах фізіологічного стресу. За чисельними спостереженнями спеціалістів, загартовування призводить до підвищення стійкості не тільки до природних факторів, а й взагалі до життя, у всьому різноманітті його проявів.

Загартовування - процедура сімейна. Марно загартовувати дитину, якщо самі дорослі не захоплені цим процесом. Дитина отримає не задоволення, а лише стрес (мова йде не про підлітків, які вже самі можуть вирішити доцільність загартовування). Неодноразово доводиться зустрічати факти, коли голенького малюка мама обливає холодною водою, бо так наказав лікар. Це видовище жахливе настільки, що навіть шанувальникам стресів у межах фізіологічної норми хочеться дати такій матері запотиличник, а дитину погодувати шоколадкою, щоб хоч якось повернути дитячий серотонін в норму. Справа в тому, що загартовування - це складна система, а не «нове життя зненацька».

Слід зауважити, що діти часто вбачають в загартовуванні своєрідний процес спілкування з батьками. Батьки не завжди приділяють дітям достатньо уваги і часто воліють посадити дивитись мультики, а не здійснити прогулянку перед сном. Вже з'являються статті, котрі вчать батьків спілкуватися з дітьми, радять рахувати кількість обіймів на день і роздають вказівки щодо того, де саме і як погладити дитину, щоб вона не забувала про те, що у неї є мама і тато. Це межує з блюзнірством, оскільки передбачає, що батьки взагалі нічого не розуміють. Так от загартовування – це набагато ефективніше та краще, ніж математично вивірені обійми. Це спільний інтерес і щільний контакт, як фізичний - так й емоційний.

Загартовувати малюка і самих себе можна і потрібно звичайними підручними засобами: повітрям, водою, сонячним промінням. Весь інший інвентар можна звести до відра, кухлика та гімнастичного килимка.

Повітря - найпростіший та найкорисніший засіб загартовування. Кисень необхідний для нашої життєдіяльності. Його нестача призводить до різних неприємностей і вічно поганого самопочуття. Тому необхідно відкрити віконце і починаємо робити зарядку. Слід збільшувати швидкість кровообігу і насичення тканин киснем. Десять хвилин зранку може приділити загартовуванню кожна мама і кожна дитина. Ноги бажано тримати на гімнастичному килимку, щоб з незвички не замерзли ноги. Хороша зарядка зарядить вас енергією на цілий день. Також можна використати і музичний супровід за власним смаком.

Після зарядки слід переходити до водних процедур. Знадобиться відро і кухлик. Робити це можна разом з дитиною. Якщо батьки соромляться – слід скористатись купальником. Загартовування можна проводити шляхом обливання або контрастного душу. Кому що подобається. Можна робити і те й інше за бажанням. Тут правило дуже просте: слід починати з себе, температура води спочатку повинна бути приємною. Обливання дитини слід починати з невеликих ділянок тіла.

Методи загартовування дитини

 

Обливання

Під час обливання у відро набирають теплої води - такої, яка буде приємною дитині. Водою слід облити все тіло. Поступово, раз на кілька днів, слід додавати у відро кухлик холодної води. Обливатися потрібно повільно. Якщо батьки зважаться відразу почати з крижаних обливань – тоді слід обливати спочатку лише стопи і долоні, поступово збільшуючи площу стикання з водою. Але спосіб з відерцем є безпечнішим, гуманнішим, та приємнішим. Перейти на повністю холодне обливання дитині вдасться місяців через три-чотири. Для себе батьки можуть розбавляти теплу воду холодною з якою завгодно швидкістю.

Контрастний душ

Правила проведення - три зміни води по 10-30 секунд, зупинитися на холодній, після процедури насухо витертися. Починати слід з невеликих ділянок тіла. Наприклад, з гомілок і рук. Різницю у воді робити все більш відчутною, але поступово. Після правильно проведеного контрастного душу шкіра червоніє, може бути з синюватим відливом з переляку.

Обидві ці процедури досить і досить підбадьорюючі, тому їх не роблять перед сном.

Сонячні ванни

Більшість людей постійно вражає таке формулювання «сонячні ванни». Кожен намагається собі це уявити по своєму. При цьому технологія їх проведення також вельми проста. Як тільки з'являється сонце, слід зняти з дитини все, що лише знімається. На вулиці слід оголяти якомога більші ділянки тіло, якщо дозволяє погода. На кілька хвилин слід зняти рукавиці, не кутати обличчя шарфом (від цього, до речі, взагалі лише шкода). На прогулянці з маленькими дітьми не потрібно ховати дитину під капюшон коляски.

Якщо батьки наважуються на більш різкі методи загартовування дитини, слід присвятити цьому достатньо часу, щоб з'ясувати всі деталі. Систем загартовування існує безліч, і можна легко підібрати ту, яка підходить саме вашій родині.

Навіть якщо батькам ліньки всім цим займатися, а загартовувати якось малюка хочеться, слід пам'ятати найпростіше правило - не слід занадто закутувати дитину.

3. Щоденне проведення точкового масажу.

Точковий масаж підвищує захисні властивості організму. Під впливом точкового масажу організм починає сам «виробляти ліки», які набагато ефективніші та безпечніші за пігулки.
 
Виконуючи такий масаж систематично, можна підвищити стійкість організму до холоду, вологості, вірусів та мікробів. Це масаж для мобілізації захисних сил організму. Його віднесено до категорії загартувальних заходів.
 
Східні медики встановили, що масаж великого пальця підвищує функціональну активність головного мозку, масаж вказівного пальця позитивно впливає на стан шлунку, середнього на кишечник, безіменного на печінку і нирки, мізинця на серце. Регулярні вправи з кульками поліпшують пам'ять, розумові здібності дитини, усувають її емоційну напругу, розвивають координацію рухів,силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус. Прості рухи рук допомагають прибрати напругу не лише із самих рук, але й губ, знімають розумову втому. Вони здатні поліпшити вимову багатьох звуків, а значить –розвивати мову, дитини. Для корекції всіх цих порушень необхідна робота над дрібною моторикою, бо кінетичні відчуття, що йдуть від пальців рук, несуть у кору головного мозку додаткову енергію. Робота з пальцями виводить кору головного мозку на новий енергетичний рівень, підвищує її тонус. Пальчикові вправи з логоримами (віршами) розвивають кінестетичний гнозис і динамічну координацію, довільне переключення і диференційованість рухів, гальмують зайві рухи й активізують необхідні, і як наслідок знижують астеноневротичного й церебрастенічного синдромів, сприяють нормалізації темпу, ритму, чіткості й точності мовленнєвих рухів, складової структури  мови, тому в арсеналі кожного вихователя ДНЗ № 95 є підпірка динамічних вправ для розвитку дрібної моторики у віршованому супроводі. Розучувати вірш і рухи слід одночасно, поступово прискорюючи темп. Треба уважно слідкувати, щоб діти не переганяли одне одного і не відставали. Щоб темп рухів і мовлення був однаковим для всіх. Вправи слід виконувати спочатку правою рукою, потім лівою, а потім обома, щоб обидві руки (обидві півкулі головного мозку) могли розвиватися синхронно. Велику увагу слід приділити насиченню атмосфери занять позитивними емоціями, грою. Доречним буде музичний супровід. Враховуючи оздоровчий вплив на організм кожного з пальців, допомагайте дітям координовано і спритно ними маніпулювати.
 

 

Отже, зауважую, щоб у дитини не виникло подальших проблем, необхідно зміцнювати м’язи руки, що відповідають за роботу кисті руки, постійно тренувати руку і пальці. А цим можна і потрібно починати займатися з раннього дитинства.

4. Проведення фітотерапії

Фітотерапія для здоров'я малят
Лікування лікарськими рослинами відоме з давніх часів. Упродовж ос­таннього десятиліття фітотерапія, тобто лікування травами, широко викори­стовується в дошкільних закладах із профілактичною метою.
Показання: профілактика і лікування гострих респіраторних і вірусних захворювань, гострі та хронічні захворювання ЛОР-органів і органів дихання, алергічна патологія, порушення травлення, психоневрологічні захворю­вання.
Протипоказання: алергічні реакції на рослини, що входять до складу відвару, настою або чаю.
Вітамінні збори, що містять велику кількість аскорбінової кислоти, про­типоказані дітям з оксалурією (тобто тим, у кого в осадку сечі є оксалати). З обережністю варто призначати їх дітям після перенесених запальних захво­рювань сечовидільної системи.
Як проводити фітотерапію
Фітотерапія може проводитися всім дошкільникам без спеціальних обме­жень. Дітям молодшого віку фітотерапія проводиться за індивідуальними медичними показаннями.
При хронічних захворюваннях доцільно проводити профілактичні курси фітотерапії, що призначаються в період сезонного загострення захворюван­ня. При цьому один і той самий лікарський засіб у гострому періоді хвороби призначають у більш високій концентрації, а в період ремісії з профілактич­ною метою - у більш низькій.
Для дітей до трьох років готують 1% відвари та настої, дітям четвертого і п'ятого року життя - 3%, дітям старшого дошкільного віку - 3-5%. Звичай­но, для внутрішнього застосування настої і відвари готуються з розрахунку: 1 частина сировини на 10 частин води.
Для фітотерапії можуть використовуватися як готові фітозбори промислового виробництва, так і зібрані самостійно. Дуже важливо, щоб відповідальний за приготування фіточаїв і відварів мав спеціальну медичну підготовку з фітотерапії.
Для дітей рекомендують готувати настої і відвари у такій добовій дозі сухої лікарської сировини: від 1 до 3-х років - 1 чайна ложка, від 3-х до 6-ти років -1 десертна ложка, від 6 до 7 років - 1 столова ложка. Для визначення сухої ваги сировини можна взяти до уваги, що столова ложка (без верху) квітів, листків, трави відповідає в середньому 4-5 г, а коренів, кори, плодів - 6-8 г.
Не рекомендується використовувати в дошкільних закладах такі росли­ни, як багно, звіробій (у високих концентраціях), листки смородини, пижмо, женьшень, золотий корінь, елеутерокок та інші. Варто пам'ятати, хоча ліку­вання травами і потребує тривалого їх застосування, однак постійне викори­стання одних і тих самих лікарських рослин неприпустиме.
При правильному приготуванні безпечні для дошкільників чаї і відвари з таких рослин:
• аніс (насіння) - відхаркувальний і слабкий антисептичний засіб, стиму­лює секреторну функцію шлунково-кишкового тракту; *
• брусниця - легкий сечогінний і гіпотензивний засіб, застосовується при сечокам'яній хворобі та підвищенні внутрішньочерепного тиску;
• валер'яна - заспокійливий, спазмолітичний засіб, застосовується при болях у серці, спазмах шлунково-кишкового тракту.
Варто пам'ятати, що при застосуванні валер'яни можуть спостерігатися парадоксальні реакції у вигляді сильного збудження, неадекватного по­водження, плачу. У цих випадках валер'яна протипоказана.
• глід - заспокійливий засіб, поліпшує роботу серця, використовуєть­ся в зборах, що відновлюють діяльність серцево-судинної системи;
• горобина - полівітамінний засіб, має адаптогенні властивості;
• евкаліпт - бактерицидний, протизапальний засіб, застосовується для інгаляцій і полоскань порожнини рота і горла;
• журавлина - багата вітаміном С, має кортикоїдну дію, сприяє розширенню коронарних судин серця;
• звіробій - імуностимулюючий, протизапальний засіб, за умови прийому внутрішньо має протиглисну дію, при полосканні зіва - в'я­жучу дію. Приймати всередину потрібно з великою обережністю.
Через сильний вплив на імунну систему звіробій бажано застосовува­ти не більше 7 днів;
• калина — полівітамінний, протикашлевий засіб, застосовується у вітамінних чаях;
• кора дуба - протизапальний, в'яжучий засіб, що містить дубильні речовини, застосовується для полоскання порожнини рота і горла;
• кропива — шлунковий, полівітамінний засіб, поліпшує обмін речо­вин, дає позитивний ефект при анеміях;
• липа (суцвіття) - гарячі чаї з квіток - жарознижувальний потогінний засіб, у холодному вигляді використовується для полоскання зіва;
• малина (плоди, листя) - потогінний, бактерицидний, протизапальний засіб, застосовується в холодному вигляді для полоскання зіва;
• материнка (квітки) - протикашлевий, заспокійливий засіб, поліпшує травлення;
• мати-й-мачуха (листя) - містить рутин, застосовується як відхаркувальний, протизапальний, антисептичний засіб, має пом'якшу­вальну дію;
• меліса, м'ята - застосовуються при захворюваннях шлунково-киш­кового тракту, мають заспокійливий ефект;
• подорожник - бактерицидний засіб, застосовується при різноманіт­них захворюваннях шлунково-кишкового тракту, збільшує кислотність шлункового соку. Ефективний при виразках, ерозивних гастритах, ко­літах;
• пустирник - заспокійливий, седативний засіб, входить до складу заспокійливих чаїв;
• рум'янок - спазмолітичний, протизапальний, потогінний, вітрогінний засіб, має протигрибковий ефект;
• смородина (плоди) - вітамінний засіб, входить до складу вітамінних зборів;
• суниця (листя) - вітамінний засіб, слабкий сечогінний, посилює сер­цеві скорочення;
• чебрець - застосовується як протиглисний засіб, а також у якості заспокійливого, антисептичного і відхаркувального при захворюваннях бронхолегеневого апарата;
• череда - сильний протиалергійний засіб, сечогінний, застосовується внутрішньо, а також для вмивання, ванн, у вигляді примочок;
• чорниця - нормалізує обмін речовин, діяльність шлунково-кишко­вого тракту, застосовується у вигляді відварів і киселів при проносах, у вигляді полоскань при захворюваннях слизової оболонки порожнини рота; позитивно впливає на органи зору;
• шавлія - протизапальний засіб, використовується при стоматитах та інших захворюваннях порожнини рота у вигляді полоскань.
Ці рослини можуть використовуватися в дошкільному закладі як внут­рішньо, так і зовнішньо. Примочки, інгаляції і полоскання для зовнішнього застосування готують із розрахунку 2-3 частини лікарської сировини на 10 частин води.
Лікарські рослини з високим вмістом ефірних масел використовують для проведення інгаляцій. Це омана, календула, меліса, м'ята, подо­рожник, рум'янок, сосна, чебрець, шавлія, евкаліпт і деякі інші.
Реалізуючи сезонний підхід в організації фітотерапії в дошкільних зак­ладах, доцільно проводити не більше трьох курсів на рік - восени, взимку і навесні. Курс фітотерапії в дошкільних закладах може тривати від 3 тижнів до 1,5-2,5 місяців (за спеціальними медичними показаннями). Мінімальна кількість щоденних процедур - 15. Між курсами має бути перерва не менше 2 тижнів.
Особливо поширене в дитячих садках застосування відвару з плодів шипшини, що відновлює енергетичний статус клітин дитячого організму, позитивно впливає на обмін речовин і енергії. Він багатий вітаміном С та іншими біологічно активними речовинами. Шипшина є легким адаптогеном.
Спосіб приготування: сухі плоди шипшини перебрати, промити, залити гарячою водою, прокип'ятити на водяній бані або слабкому вогні 10 хвилин. Дати настоятися протягом 10-12 годин. Відвар процідити, додати цукровий сироп. Пропорції: 1 частина плодів шипшини, 10 частин води, 1 частина цукрового сиропу.
Відвар шипшини добре поєднується з соком лимона.
Пропонуємо рецепт полівітамінного чаю, до складу якого входять адаптогенні рослини: листки брусниці, листки кропиви, плоди шипшини, плоди горобини, плоди чорниці, плоди малини, плоди глоду.
Спосіб приготування: рослини беруть у рівних пропорціях, залива­ють окропом із розрахунку 1 частина збору на 10 частин води. Настоюють 45 хвилин. Збір може бути рекомендований для прийому восени.
Чай для профілактики застудних захворювань: трава материнки -1 частина, листки мати-й-мачухи - 3 частини, квітки липи - 3 частини, лист­ки малини - 2 частини. Спосіб приготування аналогічний. Цей збір можна вживати в зимовий час.
Крім групової фітотерапії, яка проводиться регулярно, можна використову­вати індивідуальну фітотерапію за призначенням лікаря. Так, наприклад, дітям із підвищеною нервово-рефлекторною збуджуваністю і порушенням сну можна призначити заспокійливий чай із пустирника і м'яти, що дається ди­тині перед обідом. Це сприяє більш швидкому засинанню дитини, норма­лізації діяльності нервової системи.
Доцільно поєднувати фітотерапію з іншими фізіотерапевтичними процедура­ми, наприклад, із різноманітними видами гідротерапії, особливо термотера­пією. Обидва ці методи доповнюють один одного.
Фітотерапію в дитячому садку проводять за кількома методиками: пероральне застосування лікарських рослин (водні настої, відвари, інгаляції парою відварів рослин) та аерофітотерапія (вдихання фітонцидів, які ви­діляють рослини в природних умовах, а також в інгаляторії, де розбризку­ються ефірні олії шипшини, обліпихи, м'яти).
Залежно від хімічного складу й механізму дії лікарські рослини, що їх використовують у фітотерапії дошкільного закладу, поділяються на кілька груп:
1. Рослини, до складу яких входять ефірні олії (багно, дев'ясил, ма­теринка, звіробій, м'ята, соснові бруньки, шавлія, евкаліпт). Інгаляції з відварів цих лікарських рослин розріджують густу мокроту, зменшу­ють запальний процес.
2. Лікарські рослини, до складу яких входять сапонити і глікозиди (глід, брусниця солодка, фіалка триколірна), що мають бронхолітичну дію. Інгаляції з відварами цих трав полегшують відхаркування.
3. Лікарські рослини, до складу яких входять алкалоїди (фіалка за­пашна, чистотіл, термопсис). Ці лікарські рослини мають спазмолітич­ну дію.
4. Лікарські рослини, до складу яких входить слиз (корінь алтеї, підбіл, подорожник). Вони утворюють захисний шар слизових оболонок, що до­помагає розрідженню мокроти та її відходженню.
Питний режим дітей передбачає вживання відварів лікарських рослин для профілактики захворювань верхніх дихальних шляхів, сечостатевої системи, шлунково-кишкового тракту, дискінезії. Для підвищення апетиту використовуємо відвар шипшини з медом (мед не дають лише дітям з алергійними реакціями).
Нині фітотерапія має велику популярність серед населення. Але яким би корисним не був вплив лікарських рослин, треба завжди пам'ятати: йдеть­ся про лікарський засіб, який має як побічні ефекти, так може бути і про­типоказаний. Тому використання лікарських трав мусить повсякчас пе­ребувати під контролем лікаря.
Як метод фітотерапії, а також профілактики захворювань використову­ють полоскання горла. Це відбувається після сну протягом усього осінньо-весняного періоду.
Щотижня змінюються складові: настої трав; сіль і йод; сода; вода з кра­на.

5. Правильний режим дня і раціональне харчування дитини.

Розпорядок дня та режим вдома

Упровадження розпорядку дня та санітарно-гігієнічного режиму вдома

Вступ до дошкільного закладу, як правило, супроводжується психологічним дискомфортом для малюка. Це пов'язано не тільки із зміною добре знайомого родинного оточення на незвичне, а й з необхідністю звикати до нового розпорядку дня. Аби уникнути зайвих стресів у дитини та пом'якшити процес адаптації, батькам слід заздалегідь готувати дитину до відвідування дошкільного закладу. 

Аби озброїти необхідними знаннями батьків, діти яких упер­ше підуть до дитячого садка, дошкільні заклади проводять дні відкритих дверей, організують індивідуальні бесіди з медичною се­строю та вихователями, розповсюджують інформаційні листки чи вивішують санітарні бюлетені на стенді. Саме тоді у пригоді стають матеріали про те, як дитина адаптується, як звикає до нового розпо­рядку дня та режиму харчування.

 

Настанови щодо розпорядку дня

З метою пом'якшення процесу адаптації дитини до умов до­шкільного закладу батькам слід максимально наблизити розпоря­док дня вдома до розпорядку дня у дошкільному закладі. Під розпо­рядком дня розуміємо раціональний розподіл часу протягом доби на сон та неспання.

Сон — життєво важлива потреба людини будь-якого віку. Він сприяє відновленню сил, затрачених в період неспання. Для дітей ві­ком від двох років норма тривалості сну — 11-12 годин.

Під час неспання дитина розвивається і пізнає світ. Для того щоб вона розвивалась органічно, важливо розробити раціональний розпорядок дня, що враховував би вимоги до харчування, фізичної та розумової активності, відповідні до віку дитини. Зауважимо, що правильний розпорядок дня дає змогу:

  •   дисциплінувати (сприяє дотриманню у порядку місця для гри, навчання тощо);
  •    зміцнювати здоров'я;
  •   формувати культурно-гігієнічні навички;
  •    формувати навички здорового способу життя.

Складаючи розпорядок дня вдома, батькам слід урахувати таке:

  •   при формуванні розпорядку дня важливо враховувати вікові особливості дитини та виділяти достатньо часу на сон;
  •   призвичаювати дитину до розпорядку дня треба поступово;
  •   дотримання запланованого розкладу має бути постійним і системним, не можна порушувати складений розклад;
  •   до правильного розпорядку дня слід обов'язково включити дотримання санітарно-гігієнічного режиму;
  •  необхідно достатньо часу проводити з дитиною на свіжому повітрі, створювати умови, що спонукають її до різноманітної рухової активності: допомагати дитині підніматися східцями на гірку та сходити з неї, переступати через перешкоди, вози­ти візочки, іграшкові автомобілі тощо.

Режим харчування вдома

Раціональний режим харчування сприяє зміцненню імунітету ди­тячого організму, нормальному росту та розвитку дитини. Такий режим харчування передбачає суворе дотримання часу прийомів їжі. Меню до­машнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.

Батькам слід привчати дитину:

  • перед прийомом їжі обов'язково мити руки з милом, витира­ти їх індивідуальним рушником, самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;
  • під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу; відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки; не обливатись;
  • після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.

Важливо пам'ятати: коли дитина почне харчуватись у дитячому садку, необхідно буде відкоригувати режим харчування вдома, ура­хувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та часи прийому їжі.

Необхідні культурно-гігієнічні навички

Призвичаювання дитини до розпорядку дня вдома (а потім і в ди­тячому садку) потребує паралельного формування у неї культурно-гі­гієнічних навичок. Слід привчати дитину самостійно надягати колготи, штани, шапку, взуватися, знімати та охайно складати одяг. Необхідно подбати і про вміння малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним. Дитина має вміти користуватись носовичком; проситися на горщик, знати, де він знаходиться, та сідати на нього.

Аби дитині було комфортно, порадьте батькам обговорювати з дитиною правила розпорядку, пояснювати їй, що і як треба робити. При цьому важливо виховувати в дитини культуру поведінки, роз­вивати мовлення, вміння орієнтуватися у навколишньому світі:

  • привчати розуміти призначення й основні якості предметів побуту, називати їх (тарілка велика, маленька, глибока, мілка тощо), вчити розуміти і називати дії з предметами (з чашки п'ють, ложкою їдять тощо);
  •   виховувати слухняність, пошану до дорослих;
  •   заохочувати висловлювати прохання;
  •    навчати словам ввічливості, привітанням.

Санітарно-гігієнічний режим вдома

У дитячому садку на дитину чекають умови, що відповідають санітарним нормам. Задля збереження здоров'я дитини батькам варто подбати, щоб і вдома члени родини неухильно дотримувалися санітарно-гігієнічного режиму.

Приміщення, в яких перебуває дитина (зокрема те, в якому вона спить), потрібно щодня добре провітрювати. Слід також регу­лярно проводити вологе прибирання, витирати пил, а іграшки чис­тити або мити з милом, якщо це можливо. Одяг дитини має відпові­дати її віку та погодним умовам.

Важливо, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто ви­митим, їжа свіжою, щойно приготованою. Свіжі овочі та фрукти пе­ред вживанням потрібно обдавати окропом для знищення патоген­них мікроорганізмів.

У разі епідемії гострих кишкових інфекцій чи грипу батькам слід обов'язково дотримуватися порад санітарно-епідеміологічної станції.

Психологічний клімат у родині.

Легкість звикання до нового розпорядку дня багато у чому за­лежить від психологічного клімату вдома, м'якості і тактовності батьків, їхніх наполегливості та вміння заохотити дитину вийти за межі звичного, виконувати щось нове. Аби забезпечити емоційно сприятливе перебування дитини у родині, слід:

  •   розмовляти спокійним тоном та не підвищувати голос на дитину;
  •    не конфліктувати у присутності дитини;
  •    спілкуватися з дитиною якомога більше;
  •     сприяти спілкуванню дитини з однолітками;
  •     стимулювати пізнавальну активність дитини;
  •   дотримуватися правил поведінки, культури взаємин та зао­хочувати до цього дитину.

 Орієнтований розпорядок дня дитини вдома

Час

Пункти розпорядку

Поради

7:30 – 8:00

Підйом, ранковий туалет, ранкова гімнастика

разом з батьками

Учіть дитину дотримуватись особистої гігієни, вмиватися, чистити зуби, мити руки з милом, користуватися індивідуальним рушником.

Привчайте до виконання простих вправ на різні групи м'язів. Наприклад, включайте до ранкової гімнастики легкий біг та стрибки — це сприяє розгальмуванню нервової системи після сну, формуванню правильної постави, викликає позитивні емоції тощо

8:00 – 8:30

Ігри

 

У ранковий час грайте з дитиною в ігри малої та середньої рухливості

8:30 – 9:00

Підготовка

до сніданку, сніданок

 

Учіть дитину самостійно сідати на стілець та вставати з нього, підсовувати стілець до столу;

їсти охайно, не обливаючись; після їжі користуватися

серветкою

9:00 – 10:00

Читання, ігри, слухання музики, малювання тощо

 

Читайте вірші, казки, оповідання, пропонуйте дитині розглядати ілюстрації та обговорювати їх, відповідати на запитання, співпереживати героям творів тощо.

Удавайтеся до дидактичних ігор (пірамідки, втулки, шнурівки, будівельний матеріал тощо), учіть дитину класифікувати, серіювати, узагальнювати предмети за певними ознаками, складати з частин ціле тощо.

Привчайте слухати пісні, розуміти зміст, знати назву пісні, співати спільно з вами тощо. Учіть дитину малювати предмети та явища навко–лишньої дійсності, використо–вуючи фарби, олівці, фломастери; розрізняти і називати кольори тощо.

Чергуйте різні види діяльності

 

10:00 – 12:30

Підготовка до

прогулянки,

прогулянка

 

Учіть дитину самостійно одягатися. Надягати колготи, штани, шапку, взуватися, знімати та складати одяг у відповідному місці.

Під час прогулянки грайте з дитиною в ігри різної рухливості (великої, середньої, малої), спостерігайте разом за природою, заохочуйте дитину до самостійної рухової діяльності

12:30 – 13:10

Підготовка до обіду, обід

 

Вводьте до раціону дитини тверду їжу, вчіть їсти шматочки хліба і заїдати їх рідкою їжею (суп, борщ тощо), самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки

13:10 – 15:10

Підготовка до сну, сон

 

Розкажіть дитині казку або заспівайте колискову, що заспокійливо впливає на дитину та сприяє розслабленню нервової системи і спокійному сну

15:10 – 15:30

Підйом, оздоровчі процедури

 

Проведіть для дитини комплекс гімнастичних вправ на різні групи м'язів та вправи для формування стопи і постави, для загального зміцнення

 

15:30 – 15:50

Полуденок

 

Привчайте дитину до самообслуговування

15:50 – 16:50

Ігри

Грайте з дитиною у настільно-друковані дидактичні ігри — кубики, пазли тощо. Учіть складати картинки, послідовно відтворюючи події на них, поєднувати зображення за певними ознаками предметів тощо

16:50 – 19:00

Підготовка до прогулянки, прогулянка

 

Привчайте дитину до самостійності, розповідайте їй про здоровий спосіб життя.

Обирайте ігри малої та середньої рухливості, надавайте дитині можливість самостійно гратися з іншими дітьми, спостерігати за навколишнім світом

19:00 – 19:30

Підготовка до вечері, вечеря

 

Нагадуйте дитині про важливість гігієнічних процедур та правил поведінки за столом

19:30 – 20:30

Спокійні ігри

з батьками, читання казок, перегляд

дитячого мультфільму,

бесіди

Увечері перевагу надавайте спокійним іграм, перегляду дитячого мультфільму, читанню казок перед сном, спокійним бесідам з метою підтримання емоційного контакту з дитиною, дружніх взаємин тощо

 

20:30 – 7:30

Гігієнічні процедури, співання колискової, нічний сон

 

Привчайте дитину до особистої гігієни та гігієнічних процедур перед сном.

Співайте колискову, щоб прискорити засинання дитини.

 

 

 Шановні батьки!

 

Призвичаївши дитину вдома до розпорядку дня,  подібного до розпорядку дня у дитячому садку, ви значно полегшите процес її адаптації до нових умов. Приділіть, будь ласка, цьому питанню належну увагу

 

6. Виховання інтересу до активної рухової діяльності та формування потреби в систематичних занять фізкультурою.

 

Організація рухової активності дітей у ЗДО

Педагоги ДНЗ повинні спонукати дітей до рухливої діяльності, повсякчас регулювати їхню активність, та завжди схвалювати прояви самостійності, вольових зусиль. Важливо при цьому враховувати руховий досвід кожного малюка окремо, рівень рухливості, притаманній їй темп, здібності та природні можливості.

Обсяг рухової активності у межах активного режиму становить до трьох годин для дітей раннього віку, три – чотири години для дітей молодшого дошкільного віку та чотири – п’ять годин для дітей старшого віку. Прогулянки є важливим складником життєдіяльності всіх дітей. Неодмінна умова для їх проведення це збалансування вихователями програмних вимог з бажаннями дітлахів. Зміст роботи на прогулянках залежить від кількох складових: освітніх завдань, погоди, настрою дітей, загальної атмосфери в групі тощо.

Тривалість фізичних вправ на прогулянках становить: для дітей раннього віку двадцять – тридцять п’ять хвилин, молодшого віку – тридцять п’ять - сорок п’ять хвилин, дітей старшого віку – сорок п’ять - шістдесят хвилин. Знижувати рухову активність потрібно наприкінці прогулянки (за десять – п'ятнадцять хвилин) до її закінчення, для забезпечення спокійного переходу до іншого режиму.

Враховуючи величезну роль ігрової діяльності в зростанні особистості дитини, під час організації рухового режиму значне місце відводиться рухливим іграм. Добираючи їх треба враховувати такі чинники: вік дітей, місце ігор протягом дня, погодні та природні умови, пора року, наявність необхідного інвентарю та обладнання.

Як завжди до різних форм роботи (свят, занять, походів, розваг тощо) включаються рухливі ігри після попереднього їх розучування.

Проводять її щодня в усіх вікових групах – одну - дві гри, під час ранкового прийому дітей, дві – три гри - на прогулянках та одна дві гри –

 

увечері . Всього на протязі дня проводять п’ять - сім рухливих ігор, а влітку – сім – вісім.

Протягом дня слід змінювати види рухливих ігор: ігри змагального типу, сюжетні та безсюжетні, спортивні ігри: (футбол, баскетбол, городки, настільний теніс, бадмінтон,хокей ) та різноманітні спортивні вправи: ( катання на санчатах та ковзанах, ізда на велосипеді, ходьба на лижах). Забавних ігор: (кільцекид, серсо, кеглі) тощо. Навчання елементів усіх цих спортивних ігор та вправ здійснюється на планових заняттях з фізичної культури, а закріплюється – на прогулянках.

Проведення фізичних вправ на прогулянках це оди із основних засобів для фізичного розвитку дітей. Завдяки їм формуються і закріплюються навички життєво – важливих рухів: (бігу, стрибків, ходьби, лазіння, метання тощо), тренуються фізичні якості: (швидкість, спритність, витривалість, сила, гнучкість, координація рухів).

В різноманітних організаційних формах (ранкова гімнастика, рухливі ігри, заняття з фізкультури) - також широко використовуються фізичні вправи. Також проводяться походи з дітьми за межідитячого закладу, (починаючи з молодшого дошкільного віку). Вихователі ретельно готуються до їх проведення: та продумують маршрут руху, спосіб пересування, вивчати місця зупинок та відпочинку, враховуючи при цьому природні умови ( наявність гірок, струмочків, повалених дерев тощо) До місця призначення діти зазвичай ідуть вільно, групуючись за своїм бажанням; шикування парами потрібно тільки при переходах доріг, вулиць.

Тривалість походу в один бік як правило встановлюється таким чином: для дітей четвертого року життя п'ятнадцять – двадцять хвилин, п’ятого – двадцять – двадцять п’ять хвилин, шостого року життя – двадцять п’ять – тридцять хвилин. Під час походів для дітей пропонують вправи з основних рухів, рухливі ігри в яких використовують дрібні фізкультурні знаряддя, та природні умови, а також проводяться спостереження в природі та навколишньому оточенні, короткі розповіді про екологію та краєзнавство, бесіди, дидактичні ігри тощо. Також проводяться прогулянки та екскурсії, вони посідають окреме місце в освітньому процесі, як форми знайомства дітей з соціальним, природним та предметним довкіллям, тому підміняти ними походи за межі дошкільного закладу не рекомендується. Основною метою дитячого туризму в умовах ДНЗ є оздоровлення, оптимізація рухового режиму, запобігання гіподинамії та вдосконалення рухових навичок.

Фізкультурні свята як правило, проводяться 2-3 рази на рік, починаючи з молодшого віку, тривалість таких заходів становить - сорок п’ятдесят хвилин для дітей молодшого віку, п’ятдесят – шістдесят хвилин для дітей старшого віку. Такі свята організовують в будь-який час в фізкультурній чи музичній залі, на дитячому майданчику тощо. Якщо ж свято проводиться у приміщенні, треба подбати про здійснення в цей день прогулянки на відкритому повітрі.

Найважливіша мета таких заходів це забезпечення активної рухової діяльності усіх дітей, участі кожного з них та створення піднесеного настрою. Дуже важливо не перетворювати його на видовище для дорослих і не відлучати від участі дітей, які з певних причин пропустили підготовку до нього, а також невпевнених та малоактивних дітей.

За час підготовки до фізкультурного свята потрібно розробити сценарій, оформити місце проведення, підготувати атрибутику, музичний супровід, костюми,нагороди, призи тощо. В сценарію особлива увага приділяється цікавим сюрпризним моментам, показовим номерам, підбиттю підсумків, врученню подарунків і призів, а також церемонії урочистого відкриття та закриття свята.

Готувати дітей до свята необхідно заздалегідь, впродовж усього освітнього процесу (під час заняття з фізкультури, ранкової гімнастики, на музичних, самостійної рухової діяльності, ігор, індивідуальної роботи тощо). Неприпустимо проводити масові репетиції повного ходу свята.

Фізкультурні розваги починають проводитися із раннього віку (третій вік життя) один – два рази на місяць, як правило у другій половині дня. Тривалість таких заходів теж ділиться по віковим групам: п’ятнадцять – двадцять хвилин для дітей раннього віку, двадцять – тридцять п’ять хвилин – молодшого та тридцять п’ять – сорок хвилин – для дітей старшого віку. Місцем їхнього проведення обирається музична або фізкультурна зала, фізкультурний або ігровий майданчик, групова кімната, паркова або лісова галявина, берег водоймища. В розвазі обов’язковим є участь кожної дитини. Для забезпечення оптимальних фізичних, психічних, та емоційних навантажень, проводиться раціональне чергування ігор з різним навантаженням, масових – з іграми підгруп, колективних, індивідуальних (атракціони, конкурси). Для дітей старшого віку у фізкультурних розвагах можуть переважати конкурси, естафети, вправи та ігри спортивного характеру.

Організовуються дні здоров’я. Приблизно один раз на місяць, починаючи з дітей третього року життя. Вони насичені різноманітними формами: лікувально – профілактичні та гартувальні процедури, фізкультурні свята та розваги, рухливі ігри, заняття з фізкультури, дитячий туризм та самостійнарухова діяльність. Проводяться вони як правило на свіжому повітрі. У дні здоровя освітня робота пов’язується з темами зорового способу життя та власне здоров’я (читання художньої літератури, бесіди, трудова, ігрова, пізнавальна там самостійна художня діяльності). Програма дня здоров’я передбачає заходи націлені як для всього дошкільного закладу так і на кожну вікову групу окремо.

Також організовуються тижні фізкультури, програма яких розрахована на декілька днів та проводиться з розрахунком на декілька днів.

Самостійна рухова діяльність проводиться з дітьми кожного дня під час ранкового прийому дітей, денної і вечірньої прогулянок. Вона може проводитися як на майданчику так і у приміщенні.

При організації самостійної рухової діяльності, враховують фізичний розвиток, індивідуальні особливості, та функціональні можливості кожної дитини. Неодмінні умови для проведення це попередня систематична робота з дітьми, мета якої – формування необхідного рухового досвіду, врахування рівня обізнаності про техніку виконання рухів, ігор, формування у неї необхідного рухового досвіду рівня фізичної підготовки та взаємодії між учасниками заходу.

Індивідуальна робота з фіз. виховання проводиться у вільний час групами або індивідуально, як правило у відведений час для самостійної діяльності дітей. Мета роботи – поглиблене ознайомлення та розучування навичок її виконання, усунення будь яких відставань у розвитку фізичних якостей.

 

 

ВЕРЕСЕНЬ,2021,№1                                                                                                                                                                                                             Тема випуску: АДАПТАЦІЯ до умов дитячого садка 

 

Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

ВИОКРЕМЛЮЮТЬ ТАКІ СТУПЕНІ АДАПТАЦІЇ:Консультація для батьків на тему: "Адаптація дитини в умовах ДНЗ"

  • Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;
  • Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;
  • Важкий (триває від 2 місяців і більше) – паталогічна адаптація.

Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.

Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

ЩОБ ПРОЦЕС АДАПТАЦІЇ НЕ ЗАТЯГУВАВСЯ, НЕОБХІДНО:

  • Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;
  • Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;
  • У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;
  • Наблизити домашній режим до садкового;
  • Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;
  • Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та в дитсадку.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПРАВИЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ РІДНИХ У ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ:

  • Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;
  • Не залишати дитину на цілий день у групі
  • Гуляти на майданчику після відвідування садка;
  • Давати із собою улюблені іграшки;
  • Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;
  • Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;
  • Зустрічати дитину з посмішкою;
  • Розповідати якомога більше позитивного про садок;
  • Підтримувати самостійність дитини вдома.

 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ: ДО ДИТЯЧОГО САДКА БЕЗ СЛІЗПоради вихователям, в період адаптації малюків - ДНЗ №7 Сарни "Калинка"

  • Налаштовуйте дитину на те, що в дошкільному закладі на неї чекає багато цікавого: знайомство з новими друзями, яскраві книжки, гарні іграшки, багато веселих розваг тощо.
  • Зберігайте спокій, не виявляйте перед дитиною свого занепокоєння, адже ваше хвилювання передається їй. Тоді дитина плакатиме, нервуватиме та відмовлятиметься йти до дитячого садка.
  • Дозвольте дитині взяти із собою в дошкільний заклад улюблену іграшку або якийсь інший безпечний предмет із дому, аби в дитячому садку вона відчувала домашній затишок.
  • Щоразу вигадуйте новий цікавий спосіб прощання з дитиною на порозі дошкільного закладу. Наприклад , ласкаві обійми, повітряний поцілунок, «секретне слово».тощо. Так, дитина буде зацікавлена виконанням цього ритуалу і легко відпускатиме вас.
  • Наклейте в особистій шафі дитини в дошкільному закладі фото вашої родини. Це заспокоюватиме дитину у хвилини занепокоєння.
  • Завжди будьте уважні до дитини, коли забираєте її з дитячого садка. Зокрема розпитуйте, чим вона займалася протягом дня, хваліть її малюнки чи інші творчі вироби, щиро дякуйте за подарунок, який дитина виготовила власноруч тощо.
  • Усіляко демонструйте свою любов і турботу. Наприклад, скажіть, що протягом дня думали про неї, планували спільні заняття на вечір, приготували для неї щось смачне тощо.
  • Обмежте відвідування гостей та масових заходів у період адаптації дитини до умов дошкільного закладу, не перевантажуйте її вдома розвивальними заняттями.
  • Говоріть про дошкільний заклад у піднесеному настрої, ніколи не лякайте ним дитину, і головне – будьте терплячими

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ: ЯК СЛІД СПІЛКУВАТИСЯ З ДИТИНОЮ В ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ

  • Не карайте дитину й не гнівайтеся на неї за те, що вона плаче в момент розлуки з вами на порозі дошкільного закладу або ще вдома при згадці про необхідність йти до дитячого садка. Пам’ятайте, що дитина має право на таку реакцію. Водночас суворе нагадування дитині про те, що вона «обіцяла не плакати», теж зовсім не ефективне. Позаяк дитина цього віку ще не вміє тримати слово. Тож ліпше ще раз нагадайте їй, що ви невдовзі обов’язково прийдете й заберете її додому.
  • Не лякайте дитину дошкільним закладом, використовуючи фрази на кшталт: «Ось будеш погано поводитися, знову до дитячого садка підеш!». Місце, яким лякають, ніколи не стане для дитини ні улюбленим, ні безпечним.
  • Не відгукуйтеся негативно про вихователів і дошкільний заклад загалом у присутності дитини. Це може навести на думку, що дитячий садок – це нехороше місце, у якому працюють погані люди. У такому разі тривожність дитини не зникне взагалі.
  • Не обманюйте дитину, кажучи, що ви прийдете дуже скоро, якщо насправді їй доведеться перебувати в дошкільному закладі півдня чи навіть повний день. Нехай ліпше дитина знає, що мама прийде нескоро, аніж марно чекатиме її цілий день. Адже в такому випадку вона може втратити довіру до найближчої людини.

 "Адаптація дітей до дитячого садочка"

   
Дитина повинна пристосуватись до нових умов, тобто адаптуватись. Термін «адаптація» означає пристосування і, щоб уникнути стресових ситуацій в період адаптації дитини до дитячого садочку, необхідно грамотно підійти до цієї проблеми. Спільна задача вихователів і батьків – допомогти дитині по можливості безболісно ввійти в життя дитячого садочка. Для цього батькам потрібно:
  • По-перше, пояснити дитині, що таке дитячий садочок і навіщо туди ходять діти. Головне, намагатися простими словами створити позитивний образ садочку (наприклад, «у дитячий садочок приходять такі ж діти, як і ти, вони там разом граються, вчаться, їдять», «там багато іграшок і добрі вихователі, які піклуються про дітей» тощо).
  • По-друге, познайомити дитину з обраним дитячим садочком під час прогулянки. Можна під час прогулянок ненадовго заходити з дитиною на територію садочку, у групи, щоб дитина поступово звикала.
  • По-третє, завчасно ознайомтесь із розпорядком дня у садочку і поступово вводьте цей режим дня вдома, а також навчайте тому, що знадобиться в дитячому садку (вміння самостійно одягатися, умиватися, їсти).
  • По-четверте, якщо вдається, то віддавайте дитину в ту групу, в якій вона вже знає кількох дітей (дітей ваших друзів або знайомих, сусідів, з якими ваша дитина вже спілкується). Але важливо й вчити дитину, як знайомитися з новими дітьми і як потрібно поводитися з друзями. Адаптація дитини буде залежати й від того, наскільки легко вона зможе встановлювати стосунки в колективі. Ви самі можете допомогти дитині встановити контакти з іншими дітьми, познайомивши малюка з ними та їхніми батьками, запрошуйте нових друзів вашої дитини на вихідні до вас додому.
  • По-п’яте, заздалегідь познайомте дитину з вихователем групи, до якої ходитиме ваш малюк. Повідомте лікаря і вихователів про особливості стану його здоров’я та характеру. Поясніть дитині, до кого вона може завжди звернутися за допомогою, якщо їй вона буде потрібна.
  • По-шосте, перед тим, як відвести дитину в дитячий садочок, можна провести комплекс заходів щодо загартовування дитини, а також потрібно пройти медичний огляд, щоб переконатися, що дитина здорова. У перші два-три тижні залишайте дитину лише на кілька годин в дитячому садочку, поступово збільшуючи цей час. Якщо у вас є така можливість, перші кілька днів ви можете разом з дитиною ходити в дитячий садочок (залишайтеся там на 2-3 години).


Важливо! У присутності дитини ніколи не показуйте, що ви нервуєте і переживаєте з приводу того, що вона йде в дитячий садочок. Не дозволяйте собі також критики на адресу дитячого садка в присутності дитини, оскільки все це буде відразу негативно сприйнято нею, що викличе страх, невпевненість і небажання йти в це місце.
Період адаптації в середньому займає півроку, саме тому батькам слід запастися терпінням і з розумінням ставиться до примх дитини в перші місяці відвідування дитячого садочку.

І ще декілька порад батькам дошкільника. Ніколи не обговорюйте у присутності дитини вихователів, що може призвести до втрати авторитету педагога в очах дитини. Майте на увазі: все, що Ви говорите або робите вдома при дитині, стає надбанням громадськості. Адже діти люблять ділитися з вихователем і одногрупниками всім, що дізналися і побачили нового. Нерідко вихователь розповідає, як діти повідомляють їй про те, що не будуть її слухати, тому що мама казала, що вихователь щось неправильно
зробила або сказала.
Щовечора цікавтеся у дитини про те, як пройшов день, що сталося нового і цікавого. Обговорюйте з нею останні події у садочку, розпитуйте про друзів, про ігри, в які вони гралися.

Якщо період адаптації у вашої дитини затягнувся на дуже тривалий час, зверніться до психолога дитячого садка. Психолог проведе з вашою дитиною корекційну роботу (тренінг, який складається з цікавих ігор), спрямовану на прискорення періоду адаптації до умов дитячого садка.

Що може бути причиною психологічного дискомфорту в дитини в період відвідування дошкільного закладу?
До речі кажучи, небажання дитини йти в дитячий сад, страх перед ним у перші дні, і навіть тижні, після початку відвідування цілком зрозумілі і природні. Більше того – вони свідчать про те, що психологічний розвиток дитини протікає абсолютно нормально.

Існує кілька основних факторів, що доставляють дитині найбільший психологічний дискомфорт:
• Навколишня обстановка
Як всім відомо, найголовнішою умовою для психологічного комфорту і впевненості дитині життєво необхідна стабільність. Однак навколишнє оточення в дитячому саду радикально відрізняється від домашньої обстановки. Причому найчастіше дитину з душевної рівноваги можуть виводити такі дрібниці, на які доросла людина навіть і уваги ніякого не звернув би – колір фіранок, постільної білизни, освітлення та інше.
• Режим дня
Існує одна побита істина – перед тим, як віддати дитину в дитячий сад, обов'язково поступово переводите його на той режим дня, який буде в садку. Проте практично завжди батьки ігнорують цей дуже розумну пораду. І в результаті дитина, яка звикла спати до 10 – 11:00 ранку, неминуче буде протестувати проти того, що його в 7 ранку насильно витягають з теплого ліжка і практично волоком тягнуть в дитячий сад. Та ще й улюблена матуся піде. Ну як тут гірко не розплакатися?
Для того щоб уникнути зайвого дратівної фактора для психіки дитини, необхідно заздалегідь дізнатися розпорядок дня у тому дитячому саду, який буде відвідувати дитина. І починати, як мінімум за місяць до передбачуваної дати першого відвідування дитячого саду починати привчати дитину до нього. Цим самим батьки в дуже великій мірі полегшать життя і собі, і своєму малюкові.
• Приниження Его дитини
Ще один фактор, проти якого дуже сильно протестують дуже багато дітей – це колектив. І в цьому немає нічого дивного – кілька років весь світ крутився навколо дитини, її почуттів, бажань і потреб. А тепер дитина оточений великою кількістю дітей, і він більше не є центром уваги, так як вихователь при всьому своєму величезному бажанні просто фізично не може віддавати всю свою увагу кожній дитині окремо.
Як правило, особливо сильним травмуючим фактором це є для тих дітей, які в сім'ї одні, або молодші. Адже чого гріха таїти – молодші дітки завжди бувають трохи більше розпещеними, навіть в тому випадку, якщо батьки з усіх сил намагаються ні в якому разі не розділяти дітей. Для того щоб знизити ступінь тяжкості даного травмуючого фактора, психологи радять якомога частіше оточувати малюка дітьми – на дитячих майданчиках, дитячих святах.
• Незнайомі люди
Досить велика кількість незнайомих людей, які починають оточувати дитини, який пішов у дитячий садок. Вихователі, няні, музичні та фізкультурні працівники – дитині вкрай важко звикнути до них. Дитина починає відчувати серйозний психологічний стрес, який і виявляється криками і плачем.
Для того щоб уникнути цього, необхідно своєчасно потурбуватися питанням соціалізації малюка. Не варто тримати дитину вдома, далеко від суспільства. Чим частіше дитина буде спілкуватися з дорослими людьми, тим безболісніше для нього пройде період адаптації в дитячому саду. Дитина може спілкуватися з далекими родичами, друзями мами і тата, в кінці – кінців, з бабусями на лавці біля під'їзду.
До речі кажучи, дуже багато дитячих психологів радять батькам знайти можливість, і заздалегідь познайомити дитину з вихователем в дитячому саду. Як правило, педагоги не бувають проти подібного і з задоволенням дозволяють приводити малюка трохи раніше, ніж він піде в дитячий садок.
Крім того, у жодному разі не можна ігнорувати під час адаптаційного періоду і так рекомендований і психологами, і педагогами спільне перебування в групі мами і дитини. Воно в значній мірі полегшує перебіг адаптаційного періоду. І це не дивно: з одного боку, дитина постійно перебуває з мамою, а з іншого боку – він має можливість знайомитися з колективом, навколишнім оточенням. І ті батьки, які відразу ж приводять дитину на весь день, стикаються з набагато більшою кількістю проблем, ніж ті, хто був у цей непростий для дитини час адаптації до дитячого садка поруч з ним.
• Відсутність поруч мами
Для будь-якої дитини мама – це навіть не центр всесвіту, це весь всесвіт. А в садочку дитина змушена розлучатися зі своєю гаряче улюбленої матусею. І це не дивно – адже раніше – то ви були разом нерозлучно практично весь час. Найчастіше цей стресовий фактор є одним з найбільш важких в період адаптації дитини.
Не варто злитися на плач дитини, яка відчайдушно хватає вас за одяг – вона дійсно щиро вірить в те, що мама може піти і не повернутися за ним. І той факт, що і вчора, і позавчора ви поверталися за ним, і сьогодні теж повернетеся, і будь-які інші розумні доводи не в силах вгамувати панічний страх дитини. Для того щоб полегшити моральний стан дитини, необхідно заздалегідь привчати дитину до того, що мама іноді йде. Але завжди повертається назад. З самого раннього залишайте малюка хоча б на короткий проміжок часу – з татом, бабусею, подругою. І під час адаптаційного періоду в дитячому саду дитині буде набагато легше.
До речі кажучи, дитячі психологи дають батькам ще одну дуже корисну пораду. Найчастіше буває так, що вихователь відволікає дитину розмовами, або іграшками. І коли увага малюка переключиться з мами на щось інше, дає їй знак, щоб вона непомітно йшла. Однак цього робити ні в якому разі не можна. Подумайте самі – адже дитина дуже швидко знову згадає про вас. І які почуття зазнає дитина, виявивши, що мами немає поруч? Розчарування, образа, а в гіршому випадку гірке почуття того, що його зрадили. І що найстрашніше – дитина з дуже високою часткою ймовірності перестане вам довіряти. І вже повірте – це призведе до виникнення величезної кількості проблем, причому на все життя. Адже не дарма психологи стверджують, що абсолютно всі психологічні проблеми людей беруть своє коріння саме з дитинства.
• Невідомість
Ще однією причиною того, чому дитина не хоче йти в дитячий сад, є банальний страх перед невідомістю. Дитина просто – напросто боїться того, чого вона не знає. Найчастіше батьки, чуючи про це від психологів, дивуються і заперечують – але ж дитина ходить у дитячий садок вже тиждень – два! Однак пам'ятайте, що для дитини вкрай важлива стабільність? А відчуття стабільності у будь-якої людини, а не тільки у дитини, виробляється приблизно через місяць після радикальних змін у житті. Так невже ж в цьому випадку не можна нічого вдіяти? Звичайно ж, можна. Батьки повинні заздалегідь, напередодні, дізнаватися у вихователя про те, що очікується на наступний день – які заняття, які ігри, меню. І обов'язково дуже докладно розповідайте дитині про все ввечері, перед сном. А по дорозі в садок ще раз розкажіть про це. Через кілька днів, коли дитина переконається в тому, що він заздалегідь точно обізнаний про те, чого йому очікувати, він перестане боятися невідомості в дитячому саду.